Property Times Архітектура

Текст: Ірина Настич

На початку повномасштабного вторгнення рф на території України будівельний ринок майже повністю зупинився. Навіть ті регіони, в яких не велося активних бойових дій, через цілковиту невизначеність ситуації мусили ставити на паузу будівельні майданчики. А разом з будівництвом зупинялися й суміжні сфери. Про роботу забудовників під час війни ми писали раніше, цього разу Property Times поспілкувався з архітекторами та проєктувальниками й дізнався, чи змогли вони перебудувати свою роботу відповідно до нових реалій, як шукають замовлення і чи розглядають можливість виходу на зарубіжні ринки.

Пауза, не зупинка

Українські компанії вже пройшли загартовування пандемією, коли більшість проєктів було поставлено на паузу. Поточна ситуація значно складніша, адже жити й працювати  в умовах пандемії з дотриманням певних карантинних умов українці швидко призвичаїлися. Призвичаїтися до війни неможливо, проте країну потрібно починати відбудовувати вже зараз, тому повної  зупинки ринку архітектурних та проєктувальних послуг не відбулося, хоча галузь зазнала серйозного удару. Наразі спостерігається поступове відновлення за рахунок розробки нових концепцій та перезапуску довоєнних проєктів, ситуація різниться в залежності від регіону й віддаленості від лінії фронту. Основна задача, яку ставлять перед собою СЕО компаній — зберегти колектив. 

— Віталій Бойко, CEO NAI Ukraine: «Повністю зупинити будівельний сектор неможливо,  а слідом і проєктну складову. Ми всі учасники ринку і робити напускну браваду немає сенсу — кількість проєктів в активній фазі будівництва суттєво зменшилася, але війна підняла багато питань з приводу ділянок які «чекали свого часу» і активізувала роботу над концепціями (всі шукають найкращий варіант best-use для своїх ділянок та об’єктів, що враховує реальність війни та післявоєнної  відбудови країни) — це комерційний сенс. Девелопери та власники почали активно переглядати усі наявні земельні ресурси та, наприклад, наш консалтинговий підрозділ повністю завантажений роботою.

Наше головне завдання як компанії — зберегти склад нашої команди, адже досвідчені архітектори та інженери стануть запорукою відновлення нашої держави та розвитку наших міст. Для цього ми скорегували наші комерційні пропозиції та оптимізували витрати, адже розуміємо, що допомогаючи усім зацікавленим від девелоперів та інвесторів до міських адміністрацій ми допомагаємо не лише швидше відновити будівництво, а почати створювати по справжньому «міста для людей».

Наразі, як і більшість провідних українських архітектурних бюро, команда Urban Experts живе як комерційними проєктами, так і волонтерськими ініціативами, в тому числі допомагаємо нашим військовим. Велику частину часу після початку війни ми приділили стратегії відбудови житлового фонду в оптимальні строки  —  через використання орендного флоту, модульного та класичного методів будівництва, а також налагодили партнерські відносини із провідними європейськими виробниками модульних рішень. Зараз чекаємо на реакцію влади та громад щодо презентованої концепції та активно рухаємось в цьому напрямку».

— Анна Кирій, заступник голови Архітектурної Палати НСАУ, власниця й засновниця Архітектурно-проєктної групи: «До 24 лютого ми вели дванадцять проєктів. Всі вони були зупинені. Наразі проєкти за бюджетні кошти не мають фінансування. Комерційні проєкти замовники поставили на паузу. Зараз ми потроху знаходимо тих, хто вірить в перемогу настільки, що готовий інвестувати в будівництво і в хороші проєкти. Поки це або передпроєктні пропозиції з усіма потрібними розрахунками вартості майбутнього будівництва або невеликі об’єкти для реабілітації наших військових. Складно, але працюємо і стараємось зберегти нашу команду. Поки виходить. 

Задавали питання колегам-архітекторам з регіонів на Раді Архітектурної палати, як вони справляються. Майже всі кажуть, що роботи немає і поки вони існують за рахунок власних коштів, які вже закінчуються. Якщо ситуація не зміниться — це питання одного-двох місяців, і вони змушені будуть закритися. В західних регіонах ситуація трохи краще, Львів, Чернівці тримаються, а от в Запорізький, Миколаївській, Кіровоградській областях вкрай складно». 

— Андрій Антоненко, засновник та керуючий директор групи компаній UVT: «У нас була невеличка пауза, частина проєктів зупинилися, але ми почали розробляти власний проєкт житлового будинку із швидко-збірним залізобетонним каркасом, наразі у нас вже готова робоча документація, яка дозволяє масштабувати ці малоповерхові будинки. Крім того, ми включилися в роботу з фондом Житло для ВПО і пропрацювали декілька концепцій для реалізації нових кварталів для переселенців.

Наразі ж почали потихеньку відроджуватися наші довоєнні проєкти».

— Анна Іскіердо, архітекторка, креативна директорка проєкної компанії АІММ: «У більшості архітектурних компаній є певна кількість проєктів, які після масштабного вторгнення були поставлені на паузу. У квітні, травні, червні девелоперські компанії почали відновлювати свою діяльність і відповідно роботи над проєктами, тому стверджувати, що всі архітектурні компанії залишились без роботи, буде неправильно.

Як ми розв'язуємо це питання? Не сидимо на місці, працюємо з потенційними майданчиками та завершуємо деякі старі проєкти. Динаміка більш позитивна, ніж негативна».

— Алеся Карнаухова, керівниця студії дизайну ZIKZAK: «На п’ятий місяць війни наші призупинені проєкти в Україні почали потроху відновлювати свою роботу». 

— Кирило Чуйко, голова комісії зі зв’язків з громадськістю Архітектурної Палати НСАУ, практикуючий архітектор: «Зараз переважно працюю з невеликими об'єктами, доробляю розпочаті проєкти, інколи трапляються нові. Починають з'являтись запити на більші об'єкти, але у зв'язку з невизначеністю все на рівні попередніх розмов, без чіткої конкретики. Ситуативно співпрацюю з іншими архітекторами чи бюро. Настав час гнучкості, кооперації та взаємодопомоги».

Курс на Захід

У пошуках нових замовлень українські фахівці вивчають альтернативні ринки, серед основних напрямків — Західна Європа. 

«Тим, хто до 24 лютого мав досвід співпраці з іноземними замовленнями, зараз легше. Але таких компаній небагато і це переважно молоде покоління фахівців. Старшим фахівцям складніше. І я дуже боюся, що ми втратимо їх інтелектуальний потенціал разом з важливими компетенціями, — коментує Анна Кирій. —  Але це наш виклик сьогодення і ми маємо з ним впоратися. Зараз в Архітектурній палаті ми розробляємо проект навчання для колег — як знаходити замовлення за кордоном і як працювати з іноземним клієнтом».

Звичайно, що є певні труднощі і перепони на цьому шляху, здебільшого обумовлені законодавством та різницею в менталітеті. 

Ще один нюанс окреслив Андрій Аноненко: «На Заході  вважають, що ми будемо демпінгувати, і демпінгувати  достатньо серйозно, тому я  думаю, що основна перепона буде знаходитися в юридичній площині». 

«Потрібно чітко розуміти, що в іншій країни ти завжди будеш «другою скрипкою» і у 90% участь в проєкті буде обмежена певними розділами чи типами робіт, які зазвичай входять до класичної аутсорсингової частини і не передбачають пошук концептуальних рішень. Наприклад, це підходить інженерним командам, але архітектурні студії будуть обмежені своїм досвідом та розумінням локальних будівельних норм країни-замовника та затиснуті межами комунікації із компанією керівником проєкту (а вони завжди локальні архітектурні компанії). Кожна компанія має вирішити свій підхід до такого архітектурного аутсорсу», — ддає Віталій Бойко.

Переорієнтація на західного клієнта для окремо взятого спеціаліста й для архітектурного бюро — дві великі різниці, зазначають фахівці. В першому випадку, шлях до підкорення світових ринків дещо простіший. 

«Українські архітектори дійсно цінуються за кордоном — наприклад наші партнери відразу запросили всіх охочих доєднатися до їх проєктної команди у Лондоні, а це найвищі стандарти проєктної документації, участь у провідних та найскладніших проєктах по всьому світу і справжнє визнання нашої професійності, —  наводить приклад  Віталій Бойко. — Я безмежно вдячний своїй команді, адже наші співробітники в більшій частині попри складну ситуацію в країні залишаються на робочих місцях і активно працюють над українськими проєктами, тож нам вдалося зберегти усі виробничі потужності».

«На мою пошту в березні приходило багато листів з пропозиціями співпраці від західних компаній, але всі вони стосувалися виключно пропозицій роботи в тих іноземних компаніях включно з переїздом та житлом. Коли я відправила у відповідь листи, що не планую виїжджати з України і готова тут робити частину роботи, аби зберегти команду в Україні — конкретних відповідей не було, лише усна підтримка і побажання триматися, — розповідає Анна Кирій. — Я зрозуміла, що індивідуальний шлях не дуже працює, тому надшвидкими темпами інтегруємося в Європу та світ нашою архітектурною інституцією — Національною Спілкою архітекторів України. Тут успіхи значно кращі, є надія на спільні проєкти і фінансування. Хочемо зробити певний портал для членів спільноти по отриманню роботи та участі в спільних проєктах». 

Вже є і конкретні успішні кейси виходу ні альтернативні ринки. «Заради збереження своєї команди й ефективнішої підтримки економіки ми не опустили руки, а вирішили підкорювати європейський ринок. Наразі ми вже відкрили два представництва за кордоном, а саме на Кіпрі та в Іспанії», — говорить  Алеся Карнаухова. 

Унікальний шанс

Експерти вважають, що саме час використати надскладну ситуацію в країні з користю, адже на тлі руйнацій відкривається шанс для нового. «Ми зараз маємо унікальний шанс створити «Українську архітектурну школу» , як в свій час з'явилися британська, американська чи, наприклад, японська, усі провідні світові архітектори та архітектурні бюро мають бажання працювати над проєктами відбудови нашої країни, причому в абсолютно різних форматах — як консультанти, як генпланісти, як проєктувальники чи як інженери, і головне, що багато компаній готові відступити від своїх амбіцій генерального проєктувальника і готові навчати наших спеціалістів своєму досвіду, — наголошує Віталій Бойко. — Я вважаю що ми всі повинні шукати можливості відновлення проєктної діяльності всередині своєї країни та в першу чергу створити попит на українську архітектуру всередині самої України».