Пілотні проєкти «проєктуй-будуй» як крок на шляху до впровадження ЕРС контрактів та міжнародних проформ FIDIC

Олена Юрець,

керівна юристка юридичної компанії ARZINGER

У липні минулого року Уряд України анонсував запуск експериментального проєкту під назвою «Проєктуй і будуй», який дозволить швидше відновлювати та покращувати пошкоджені об'єкти та важливу інфраструктуру. Запропоновано змінити підхід до будівництва та дозволити проводити тендери не на проєктування, а потім окремо на будівництво, а одразу на повну реалізацію — «під ключ». Тобто підрядник братиме на себе відповідальність і за розробку проєктної документації, і за виконання будівельних робіт. При цьому, дозволяється виконувати стадію проєктування та будівництва одночасно, що наразі законодавством не передбачено і вимагає послідовності вказаних етапів. 

Вказану ідею було реалізовано у двох постановах Кабінету Міністрів України, зокрема: 

• у вересні прийнято постанову про реалізацію експериментального проєкту щодо систем та мереж водопостачання населених пунктів (постанова КМУ від 3 вересня 2025 року № 1073), що спрямований на мінімізацію наслідків надзвичайної ситуації, пов’язаної зі знищенням Каховської гідроелектростанції та забезпеченням життєдіяльності населення України в умовах воєнного стану; 
• наприкінці листопада — в оборонно-промисловому комплексі (постанова КМУ від 26 листопада 2025 року). 

Передбачається, що експериментальні проєкти триватимуть два роки. У цей час не застосовуватимуться ряд положень інших нормативно-правових актів. А за результатами втілення експериментальних проєктів будуть підготовлені необхідні зміни в законодавство, щоб вказаний механізм запрацював повноцінно.

Запровадження проєктів «під ключ» є поширеною європейською практикою, відомою як Design–build. Такий підхід давно застосовується у ЄС та країнах світу як ефективний механізм, що дозволяє пришвидшити реалізацію проєктів. Крім того, більшість ризиків (за якість проєктування та якість будівництва, за зміни в цінах тощо) покладається на одну особу. 

Прикладами реалізації великих інфраструктурних проєктів «під ключ» є Akkuyu Nuclear Power Plant, Туреччина (атомна електростанція Туреччини), Qatar Metro, Катар (система метрополітену), Dubai Solar Park, ОАЕ (енергетичний проєкт). Ці приклади демонструють, що контракти «під ключ» ефективно застосовуються у складних і високоризикових проєктах, де потрібен гарантований результат.

Очевидно, що запровадження такого підходу в Україні є позитивним кроком щодо адаптації законодавства до міжнародних стандартів. Щобільше, це дозволить суттєво скоротити строки реалізації проєктів, що в умовах відновлення є вкрай важливим.  

Водночас такий механізм має ряд особливостей, що можуть мати негативний ефект. Наприклад, оскільки вартість будівництва стає відомою лише за результатами проєктування, на етапі тендеру учасники можуть пропонувати ціну будівництва виключно на основі досвіду та розрахунків аналогічних проєктів. Тобто, є ризик, що ціна контракту може суттєво змінитись в майбутньому. І коли мова йде про закупівлю за державні кошти, такі розбіжності є вкрай важливими для бюджетного планування. Щобільше, для реалізації проєкту «під ключ» необхідно більше часу, ніж один рік, у зв'язку з чим це не узгоджується з бюджетним плануванням, яке здійснюється на рік. 

Слід звернути увагу, що у світі поширеною є практика застосування під час реалізації проєктів «проєктуй – будуй» проформ контрактів, що розроблені FIDIC (Fédération Internationale Des Ingénieurs-Conseils). 

Проформами FIDIC передбачений механізм врахування особливостей національного законодавства та специфіки кожного об’єкта будівництва. Для цього в контракті присутні дві частини: Загальні умови контракту та Особливі умови, які прописуються сторонами залежно від особливостей національного законодавства та особливостей проєкту.  

Для великих інфраструктурних проєктів найчастіше застосовуються Срібна та Жовта книги FIDIC. Зокрема:

• Срібна книга FIDIC (Silver Book, EPC/Turnkey Contract) врахувала всі ризики з метою їх справедливого розподілу між сторонами та стала основним інструментом управління великими проєктами. Вона визначає умови контрактів «під ключ», де підрядник несе повну відповідальність за проєктування, постачання, будівництво і введення об’єкта в експлуатацію. 

Срібна книга FIDIC вперше опублікована у 1999 році, а оновлена редакція — у 2017 році. Її головна ідея полягає в тому, що замовник визначає результат, а підрядник бере на себе всі технічні, фінансові та часові ризики для його досягнення. Основні риси: 

- єдиний підрядник виконує весь комплекс робіт, включно з геологією, в тому числі повністю відповідає за дизайн, тобто роль замовника мінімальна, а будь-які зміни не бажані;

- фіксована ціна за весь проєкт (Lump Sum), а строк виконання, коригування ціни та продовження строків обмежені, однак не виключається можливість відшкодування завданих збитків та коригувань за певних обставин;

- підрядник гарантує показники продуктивності та якості, роль інженера зменшена або відсутня, а контроль здійснює замовник; 

- зміни до контракту допускаються лише за взаємною згодою сторін.

EPC контракт охоплює три етапи: Engineering – проєктування об’єкта; Procurement – закупівля обладнання, матеріалів і послуг; Construction – будівництво, монтаж, випробування, введення в експлуатацію. Результат – готовий об’єкт «під ключ», який відповідає технічним та функціональним вимогам замовника. 

• Жовта книга FIDIC, яка вперше опублікована у 1999 році та оновлена у 2017 році, також визначає умови проєктування та будівництва об'єкта, проте, на відміну від Срібної книги, містить більш збалансований розподіл ризиків між замовником і підрядником. Згідно Жовтої книги:

- замовник несе частину ризиків, у тому числі в частині отримання вихідних даних для проєктування;

- підрядник розробляє дизайн відповідно до вимог замовника, при цьому замовник має право перевіряти та затверджувати проєктну документацію на різних етапах проєктування; 

- ціна зазвичай визначається на основі відомості обсягів робіт (BOQ), де перелічено всі роботи та їх обсяги, або фіксованої ціни (Lump Sum) для проєктів із чітко визначеним обсягом робіт, при цьому можливі коригування через зміни або непередбачувані умови; 

- замовник має широке право вносити зміни до обсягу робіт із подальшою компенсацією;

- гнучкіші умови та ширший перелік підстав для продовження строків;

- залучається інженер, який активно адмініструє контракт і забезпечує баланс. 

Застосування вказаних проформ в Україні могло б мати гарні результати, оскільки це б дозволило уніфікувати процедури закупівель та мінімізувати як людські ресурси, так і фінансові. 

Однак, попри широке застосування таких контрактів у світі, в Україні модель «проєктуй-будуй» на основі проформ FIDIC фактично не застосовується. Одним з небагатьох прикладів є контракт щодо будівництва дніпровського метрополітену за рахунок кредитного фінансування від Європейського банку реконструкції та розвитку. Причини – як законодавчі обмеження, так і відсутність досвіду, при цьому і зі сторони замовника, і зі сторони підрядників. 

Наразі FIDIC-контракти не мають офіційного правового статусу в Україні і реальна можливість їх застосування, зокрема контрактів «проєктуй-будуй», що фінансуються за бюджетні кошти, можлива за умови адаптації під українське право. Рішення Уряду України про запровадження експериментальних проєктів додатково свідчить, що запровадження контрактів «проєктуй-будуй» для проєктів за бюджетні кошти вимагає законодавчих змін. Такі проєкти наразі складно впроваджувати через:

• обмеження Бюджетного кодексу України, зокрема однорічний принцип фінансування (ст. 23 БКУ), тобто бюджетні зобов’язання можна брати лише в межах коштів поточного року, тоді як проєкти «проєктуй-буду» тривають в середньому 2-5 років; 
• відсутність механізму багаторічних зобов’язань, окрім як для проєктів публічно-приватного партнерства, середньострокових зобов’язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг та у сфері охорони здоров’я, в результаті чого замовник не може гарантувати фінансування на весь строк договору; 
• обмеження авансування (за загальним правилом до 30 відсотків, з обмеженим строком його використання), в той час, як для EPC контрактів потрібен великий аванс, але бюджетне законодавство цього не дозволяє, окрім деяких виключень; 
• відсутність системи бонусів за результат, в той час, як EPC контракти передбачають заохочення за ефективність, однак бюджетне законодавство не містить таких механізмів; 
• неузгодженість з казначейським обліком, оскільки Казначейство вимагає щомісячні акти виконаних робіт, тоді як EPC контракт передбачає здачу лише кінцевого результату; 
• неузгодженості в законодавстві про закупівлі — Закон України «Про публічні закупівлі» хоч і дозволяє об’єднувати проєктування та будівництво в одному тендері, проте необхідне додаткове регулювання та роз'яснення питань ціноутворення, умов проведення таких тендерів та змісту договору; 
• обмеження в містобудівному законодавстві — відповідно до чинного законодавства, будь-яке будівництво складається з кількох основних стадій: від проєктування до введення в експлуатацію, при цьому кожний наступний етап не може розпочинатися до завершення попереднього;
• інституційна неготовність — більшість державних замовників не мають досвіду управління складними проєктами «проєктуй-будуй» та кваліфікованих інженерів-консультантів FIDIC. 

Разом з тим FIDIC контракти можуть мати важливе значення для відбудови після повномасштабного вторгнення рф та реалізації проєктів з відновлення інфраструктури, шкіл, лікарень тощо. Їх застосування дозволить швидко реалізувати комплексні рішення «під ключ», мінімізувати адміністративне навантаження на державу, забезпечити прозорість і контроль якості через стандарти FIDIC, а також інтегрувати міжнародних підрядників з досвідом проєктів «проєктуй-будуй». 

FIDIC та контракти «проєктуй-будуй» — це не просто юридичні інструменти, а сучасна філософія управління проєктами. Вони орієнтовані не на процес, а на результат: якість, строки, ефективність. Для України це можливість перейти до сучасних міжнародних стандартів у відновленні інфраструктури, залученні приватних інвестицій і побудові прозорих механізмів співпраці з підрядниками.