Володимир Панченко: Завдання Дніпра — за десять років провести реновацію «іржавого кільця» і збільшити населення на 500 тисяч

24.10.2018
  940

Агентство розвитку Дніпра (АРД) працює з листопада 2016 року. Про цілі та досягнуті за два роки результати Property Times розпитав директора АРД Володимира Панченка.

Які завдання поставила мерія перед Агентством розвитку Дніпра?

— Це завдання стоїть перед усіма, не тільки перед агентством — зробити місто відкритим і доступним. Це дозволить залучати нових інвесторів, щоб створювати нові робочі місця з високою зарплатою. У розвитку міст є багато показників, але іноді можна звести все до одного KPI. Після серії стратегічних сесій виявилося, що врятувати місто від вмирання може така програма, яка дозволить збільшити населення міста Дніпра на 500 тисяч за десять років (зараз близько мільйона — ред.).

— Чи можливо зробити такий ривок?

— Життєво важливо і можливо. Може поганим тоном є наводити приклади з життя таких країн, як Туреччина чи Китай, Арабські Емірати, Південна Корея, які за пару десятиліть будували на місці рибальського селища або в пустелі багатотисячні міста-агломерації з величезним економічним потенціалом. Одразу скажуть — не те, там же азіатська ментальність, там Близький Схід або Далекий Схід, завжди знайдуть причину, чому ми не можемо в Україні це зробити. Ще років 15 тому малоймовірним здавався прогноз світових експертів, що міста будуть конкурувати за населення, а в таких країнах, як Україна, буде по-справжньому розвиватися лише одне місто — Київ. Але після кризи 2008 року цей тренд в нашій країні став помітнішим, а відтік людей за кордон, що посилився в останні роки, повністю оголив тенденцію. Київ продовжує зростати завдяки тому, що це столиця. Одеса тримається за рахунок порту і курорту, Львів після 2014 року почав активно розвиватися за рахунок припливу переселенців зі сходу, яким здається, що там безпечніше, але головне завдяки грамотній кампанії з розвитку туризму та IT-сектора. А ось Дніпро і Харків — призупинили свій розвиток, триває зменшення населення. Зламати цей тренд, битися з Києвом за притік активної частини суспільства — завдання Агентства розвитку Дніпра.

— Яка ситуація наразі?

— Поки баланс збільшення-зменшення населення нульовий. Тобто мільйон осіб формально є. Завдання збільшити кількість населення досягається через інвестиції, а залучити інвестиції можна через інфраструктуру.

Почали з поліпшення локального транспорту. Наприклад, запустили тролейбуси з житлового масиву Сонячний в центр. Це супер район, близький до центру і комфортний, поруч з річкою Дніпро. Це не найскладніше і не найдорожче рішення — запуск великого і регулярного громадського транспорту — тролейбуси з акумуляторами, коли навіть не потрібно прокладати дроти електропостачання — значно підвищує комфорт населення. І одразу після запуску тролейбусного сполучення ціни на нерухомість поповзли вгору. Тобто капіталізація цього району і в цілому міста почала підвищуватися.

Наше завдання як агентства — створити нові робочі місця, а це знову-таки питання поліпшення інфраструктури, спрощення процедур для потенційних інвесторів. Спроба зробити це локально при одночасному спрощенні в цілому по місту може бути успішною. Наприклад, чому бізнес тягнеться до індустріальних парків? Тому що там досить легко отримати ділянку землі для будівництва виробництва. Щоб отримати 60 га браунфілда для організації індустріального парку, нам довелось відвідати багато сесій Дніпровської міськради. Себто ми цей час заощадили для наших резидентів. Нещодавно було презентовано проект індустріального парку, який отримав назву Innovation Forpost, тепер інвестор може швидко і легко отримати інформацію.

— Що було на цих 60 га?

— До 2012 року тут було виробництво Інтерпайпу: мартен і старе виробництво з кільцем забруднення в 2 км. Таких майданчиків в Дніпрі багато. Вони різного масштабу: є по 40, по 20 га, а є і 100 га.

— Йдеться про майданчики, від яких виробництва готові відмовитися, щоб не платити зайвий земельний податок?

— І так, і ні. Зникла ілюзія перспективи величезних виробництв у власників підприємств. До 2008 року перспективи оцінювалися так: є кілька га землі, знайду інвестора і щось нове тут побудую. Сьогодні по-іншому: або є конкретний бізнес-план, або потрібно відмовлятися від майданчиків. І промоцією таких проектів бізнесу поодинці займатися складно і дорого. Потрібно щоб місто і країна себе «продавали» успішно. І тоді будуть інвестори для кожного конкретного проекту.

Головні архітектори та міста і області включилися в розробку проекту реновації «іржавого кільця». Цей термін, rust bell, активно використовується і в Америці, і в Європі. У XIX столітті будувалася потужна металургійна і видобувна промисловість, а з другої половини XX століття вона змінюється, у багатьох випадках вмирає. Тому ще в середині ХХ століття і в Німеччині, і в Бельгії, і в США відбулась трансформація. Ми теж плануємо наші промислові майданчики перетворити для нових функцій. Брудні виробництва в місті ми розміщувати не будемо. Якщо ділянки зберігають промпризначення, то тут можуть бути обробні виробництва, які пов'язані з нешкідливою переробкою матеріалів, а в цілому — інноваційні підприємства потрібні.

— Розкажіть, що може з'явитися в Innovation Forpost.

— Фасадна частина ділянки виходить на найактивнішу трасу в місті з щоденним трафіком 250 тисяч осіб. Тут плануємо розмістити невеликий торговельний центр, офіси і виставковий центр на 15 тис. кв. м. Так, виставковий центр невеликий, але у міста зараз ніякого немає, пізніше є план збільшити його до 80 тис. кв. м. Передбачена зелена зона в 6 га. Ми відокремлює цю частину від зони житлової забудови для людей, які будуть тут працювати. Тут з’являться апартаменти на 2 тисячі квартир і дитячий сад на 240 місць. Ну а далі — готель, для постійних виставок потрібно не менше 300 номерів, а також офіси для R&D, і з другої лінії — виробничі майданчики.

Інтерпайп теж висловив бажання залишитися в індустріальному парку?

— Так, постачальники Інтерпайпу — майбутні резиденти, сам Інтерпайп планує тут розмістити лабораторії, офіси, виробництво комплектуючих.

— Яка спеціалізація індустріального парку в цілому?

— Основна увага буде приділена аерокосмічним і транспортним технологіям. Одним з резидентів заходить «Ноосфера», навколо неї хочемо створити аерокосмічний кластер. Другий кластер — транспортний. У Дніпрі Міністерством інфраструктури ухвалено рішення розмістити проект hype.ua — відкриту платформу для розвитку нового виду транспорту гіперлуп, під нього створюємо Центр транспортних технологій.

— Як ви плануєте залучати IT-сектор?

— Зараз тривають переговори про підписання угод з IT-компаніями, для них будуть будувати корпуси (50 тис. кв. м.). Головна відмінність від інших ІТ-парків — наявність повного циклу інноваційних послуг з бізнес-інкубатором, центром створювання прототипів тощо. Під побажання ІТ-сектора також буде видозмінюватися інфраструктура. Йдеться про створення фітнес-центру, відновлення великого басейну, створення спорт-просторів, креативного середовища.

Є й невиробничі особливості. Зокрема, на території Innovation Forpost буде музей тоталітарного періоду, туди будуть звезені ідоли — пам'ятники Леніну, Петровському.

Від меморандуму до твердого контракту мине час. Але крім власне специфічних просторів, працівникам нових компаній потрібен комфорт загалом в місті. Зараз в Дніпрі створюється квадрат пішохідних вулиць, яких раніше не було. Наше місто — не Львів, архітектури ХVIII-XIX (XVI-XVIII) століття в Дніпрі немає, але у нас є своя чарівність, сучасна інфраструктура, клуби, величезна річка з доступною набережною. Можливість подорожувати — ще один елемент комфорту, тому місто активно вирішує проблему аеропорту. Я впевнений, що протягом двох років він буде запущений, проектна потужність — 3 млн пасажирів на рік. Йдеться про будівництво терміналу і ремонтні смуги. На термінал вже є проектно-кошторисна документація та дозволи на будівництво.

— Якщо говорити про меморандуми, на яку частину ділянок вже є інвестори?

— На виробничу частину — на половину ділянок: «Ноосфера», «Вагові системи» і ще чотири компанії. Із громадської зони у нас підписаний меморандум на Експоцентр.

— Керуюча компанія вже визначена?

— Ми ще не проводили конкурс, шукаємо іноземців. Все просто: керуюча іноземна компанія «тягне» за собою інвесторів. Наше завдання: за два роки «запакувати» цей майданчик і перейти на інший. У нас ціле «іржаве кільце», ми повинні освоїти його швидко. Поляки в Катовіце для освоєння «іржавого поясу» з моменту старту витратили 15 років. За цей час на 70-80% вдалося заселити старі майданчики. Їм було важче: 1990-ті, місто шахтарське, навіть на периферії Польщі, не те що Західної Європи, а головне — була необхідність міняти професію регіону, перекваліфіковувати людей з шахтарів на машинобудівників. У нас теж є складнощі, але ми розташовані в центрі України, наші кадри — люди суміжних спеціальностей, які просто переходять з одного виробництва на інше. Сподіваємося вкластися в десять років.

— Резидентів також вже шукаєте іноземних?

— Це не пріоритет, в Дніпрі вистачає сильних локальних компаній. Головне, щоб у них виникло бажання розвиватися саме тут. Перед містом стоїть завдання не просто припинити відтік капіталу, але й створити умови, щоб було вигідно повертати капітал тим, хто його вивів.

Що стосується іноземних інвесторів, питання їх залучення треба вирішувати системно і селективно. До цієї роботи ми ще не приступили по-справжньому. Аналогічні нашому агентства за кордоном працюють точково. Ставиться завдання, наприклад, залучити Hewlett-Packard — і над ним працюють на найвищому рівні. Саме так наповнювалися автомобільні виробництва в індустріальних парках Словаччини, Угорщини, Польщі. Експерти високого рівня з цих країн нам розповідають: нічого робити не треба, тільки подолайте корупцію, інвестиції потечуть рікою, але не розповідають, що подібні угоди на сотні мільйонів і мільярди доларів досягаються шляхом особистих переговорів на найвищому рівні. Ми відвідували агентство розвитку Словаччини, недавнє їх придбання — Jaguar. Над залученням Jaguar десятки людей працювали більше двох років. Зате це угода на 1 млрд євро. На такі проекти повинні працювати всі: і місто, і область, і країна.

— Ви працюєте одночасно по всіх майданчиках «іржавого поясу»?

— У нас добре взаєморозуміння з головним архітектором. Треба йти послідовно. Відпрацювавши певні моменти з суспільних просторів на Innovation Forpost, змінимо щось в концепціях і на наступних майданчиках, адже тепер розмите поняття виробничої та житлової зони. В цьому році почнемо опрацювання ще двох майданчиків. Один з них — приватні землі, треба домовлятися з власниками. Інший перебуває в комунальній власності. Нам треба зрозуміти, чи в змозі ми його освоїти, адже оформлення в середньому триватиме близько півроку.

— Дніпро — один з лідерів по відкритості документації. Це допомагає розмовляти з інвесторами?

— Дуже. Це, мабуть, одна з головних наших переваг. Поки немає справжніх, як у поляків і турків істотних пільг для індустріальних парків, бізнесу треба дати юридичну чистоту ділянки (якщо вона багато разів переходила з рук в руки, то можуть виникнути ризики з реалізацією проекту). 50% успіху — прозора документація.

— На які пільги чекають інвестори?

— Для податку на прибуток і податку на землю. Досить поширеною практикою є плата за створення робочого місця — так приваблюють інвестора, наприклад, у Словаччині. За муніципальною або державною програмою за кожне створене робоче місце платять від 2 до 20 тисяч євро. Але цей закон поки що в парламенті на розгляді.

— Яка громада в Україні готова таке зробити?

— Словаччина теж не одразу до такого прийшла. Але чи міг хто подумати в 2014 році, що в Україні буде ринкова зарплатня не менше $700? Ще два роки тому, коли ми почали працювати як агентство, деякі підприємці обурювалися, що люди не хочуть працювати за 10 тис. грн. Вже рік тому говорили: платимо 15 тисяч, а вони все одно їдуть. Сьогодні підприємці, які мають намір вести бізнес в нашій країні, вираховують зарплатню за формулою: зарплата в Польщі мінус 20%. Все інше — це або не та якість персоналу, або велика плинність кадрів.

— Це приємно чути, адже доволі часто наводять аргумент, що єдина наша перевага —дешева робоча сила.

— Я займаюся аналізом ринку праці багато років. Коли в 2013 обвалилася гривня, і всі стали говорити, що ми станемо «українським Китаєм», я нагадував, що криза 2008 до такого стрибка не привела. І в 2008 ще не було безвізу. Ринок праці у нас з Європою і до безвізу був не таким уже й складним, а тепер став спільним. І адаптація наших фахівців буде кращою. Якщо в 90-і роки ганяли українців в Греції або Португалії, то тепер — повна адаптація з соцпакетами, школами тощо. Зараз програми адаптацій є в Словаччині (200 тис. осіб), Польщі (майже мільйон), готується аналогічні умови в Чехії. Ніхто не збирається наших працівників відпускати додому.

— На якій стадії зараз проект Innovation Forpost?

— Зараз ми концепції перетворюємо в проектно-кошторисну документацію. Проектування під особливі вимоги IT-компаній з особистих і суспільних просторів триватиме не менше 8 місяців. Будівельні роботи стартують в другій половині 2019 року.

Але перші резиденти будуть в індустріальному парку теж в 2019 році. У реконструйованих приміщеннях розміститься інкубатор: для інноваторів відремонтуємо кілька приміщень, в цілому це близько 5 тис. кв. м, постараємося зробити це максимально швидко.

— Якого плану інновації ви відбираєте?

— Наш пріоритет — виробничі інновації. Вже є рішення з фінансування бізнес-інкубатора, який буде їх відбирати.

— Звідки ви отримуєте фінансування на перший етап проекту?

— Ми отримали через Мінрегіон технічну допомогу Євросоюзу. 10 млн грн піде на запуск бізнес-інкубатора, 12 млн грн — на реконструкцію об'єктів, насамперед виставкового центру і фасадну частину одного з блоків інкубатора, колишнього ливарного цеху.

Цікаво спостерігати, як ринок нас виховує: якщо спочатку не було інтересу до виробничих стартапів від IT-спільноти і корпорацій, то тепер вони говорять про готовність брати участь у фінансуванні інкубатора.

Ми тільки каталізатор, стартер цього процесу, протягом трьох років система повинна вийти на самоокупність.

Спілкувалася Оксана Гришина