Property Times Новини

Кількість індустріальних парків (ІП), що працюють, в Україні до кінця 2024 року може збільшитися щонайменше до 20 (на сьогодні вже працюють 15), а в 2025 році їх може працювати не менше 30, вважає CEO групи компаній «Індустріальні парки України» Валерій Кирилко. Як повідомлялося, наразі до Реєстру індустріальних (промислових) парків внесено 86 парків, зокрема у 2024 році — 18.

«Тренди такі, що кількість працюючих парків збільшиться значно. Тому не зовсім правильно казати, що з 86 зареєстрованих парків працюють тільки 15, адже потрібно розділяти їх історію до початку повномасштабного вторгнення і після. До початку війни (перший квартал 2022 року) із зареєстрованих 62 парків працювали тільки чотири, а нині вже 15», — розповів Кирилко агентству «Інтерфакс-Україна».

Водночас він уточнив, що працюючим парк вважається за наявності мереж, хоча б одного побудованого об’єкта (складу або промислового), керуючої компанії і хоча б одного діючого підприємства.

Кирилко наголосив, що до війни, хоча існував ухвалений іще 2013 року закон про ІП, по суті не було жодних стимулювальних чинників для їх розвитку, відсутня фінансова і технічна підтримка від держави. Наприклад, за потреби в 4,5 млрд грн на мережі за вісім років (із року ухвалення закону) було виділено лише 6 млн грн на реконструкцію однієї мережі, а 96 млн грн інвестицій, про які свідчила статистика Мінекономіки, — це були приватні інвестиції двох парків.

«І ті чотири парки, які розвивалися до війни, — це приватні: „Біла Церква“, „Коростень“, „Соломоново“ і „Вінницький кластер холодильного машинобудування“. Вони мали збудовані об’єкти, резидентів. І тут парадокс: кількість резидентів була там навіть більшою, ніж було зареєстровано в Мінекономіки, тому що багатьом працюючим підприємствам було нецікаво реєструватися як резидент», — розповів експерт.

Окрім того, зазначає він, планувалося, що створення ІП ініціюватимуть саме громади, які залучали б керуючу компанію з інвестиціями та резидентами. Однак жодної фахової керуючої компанії так і не з’явилося, а громади бюджетів не мають — 70% із них «сидять» на субвенціях, які розподілені ще до їх надходження.

«Тобто не було ресурсів, людей, розуміння маркетингу, просування. І єдине, що могли громади, це зареєструвати індустріальний парк, а без зацікавленості приватного бізнесу ця тема не рухалася», — розповідає Кирилко.

Першим поштовхом до розвитку ІП, за його словами, стало повномасштабне вторгнення Росії, оскільки з’явилися понад 1,5 тис. релокованих підприємств, які кинулися шукати навіть не ділянки, а готові промислові об’єкти.

«Наприклад, у Львові було зареєстровано 11 парків, але станом на березень 2022 року в них не було жодного готового об’єкта, тільки будувалися кілька, і тоді більша частина підприємств розподілилася по старих промзонах. Деякі перемістилися до індустріальних парків інших регіонів, як релокована з Харкова компанія „Приправка“ (ІП „Біла Церква“), але таких було небагато, бо не було побудованих приміщень», — розповідає експерт.

Водночас попит «розбурхав» власників промпарків, які почали діяти, а релоковані підприємства почали шукати собі ділянки та реєструвати ІП.

Другим поштовхом до розвитку і створення саме працюючих парків стало ухвалення в середині 2022 року великого пакета законів, що поклало початок зацікавленості з боку насамперед резидентів.

«Як показала практика, створити парк — не проблема, проблема заповнити. І ці преференції нарешті з’явилися: 10 років звільнення від податку на прибуток, від ПДВ і мита на обладнання — нині колосальний запит із цього боку. Ну і нарешті: у 2023 році вперше держава виділила фінансову допомогу на 2024 рік, 1 млрд грн», — розповідає Кирилко.

За його словами, з урахуванням цих чинників виник інтерес резидентів, які або почали шукати парк, або створювати їх самостійно.

«Нині 70–80% парків, які ми реєструємо, мають завод, де реалізується конкретний проєкт. Тому дуже багато саме релокованих компаній формують собі парки. Або якісь ходинги, наприклад „Епіцентр“ — у їхньому парку в м. Городок повністю готовий генплан, інвестиції, біогазові станції, заводи», — каже Кирилко.

За характером заявок, що надходять на підбір майданчиків під виробництво, він відзначає різке зростання попиту саме на готові площі — компанії менше хочуть будувати самі й віддають перевагу наявності готових приміщень, ніж земельним ділянкам.

Серед парків, які сьогодні вже працюють, окрім тих, що працювали до війни, він назвав: «Рясне-2/Е-10», «Спарроу Парк» (обидва — Львів), iPark (Одеська обл.), «Новороздільський», «ЯдроІндастрі» (Львівська обл.), «Кроноспан Рівне» (Рівненська обл.), Kalush Industrial HUB (Івано-Франківська обл.), «Л-Таун Парк» і «Фастіндастрі» (Київська обл.), «Ужгород» (Закарпатська обл.), «Західноукраїнський промисловий ХАБ» (Тернопільська обл.).

За спеціалізацією у фаворитах запитів — агросектор і харчова індустрія, будматеріали, склади та логістика, об’єкти подвійного призначення.

«Наприклад, „Західноукраїнський промисловий хаб“ — один із небагатьох прикладів, коли парк повністю заповнився саме релокованими підприємствами. Там майже 80% резидентів — це агропереробка. А ІП „Біла Церква“ взагалі найпоказовіший і найякісніший проєкт, зокрема й за кількістю резидентів — наразі їх там шестеро, і та сама „Приправка“ планує до наявних 4 тис. кв. м добудувати ще 4 тис. кв. м», — повідомив експерт.

Згідно з оцінками, станом на третій квартал-2024 автошляхи мають трохи більше ніж 61% зареєстрованих парків, підведено електрику — 26%, водопостачання — 29%, газопостачання — 25%, а залізничні колії — лише 17%.

«Цьогоріч нарешті почали з’являтися керуючі компанії, які можуть називатися мережевими, брати в управління і розвиток різноманітні індустріальні парки — це Dragon Capital, Alterra Group, UParks, IMC, Concept Real Estate, Bureau of Investment Programs», — повідомив Кирилко.

Водночас він наголошує, що вже цього року може виникнути проблема з колосальною нестачею готових промислових приміщень в ІП за наявності приблизно 80–100% вільної землі в парках типу «грінфілд».

«Відповідно, час стимулювати саме будівництво готової інфраструктури та приміщень. І хоча вже є 1 млрд грн від держави, але з урахуванням активного розвитку прискореного будівництва (6–12 місяців) потрібне пільгове фінансування у вигляді довгих і дешевих кредитних грошей (2–5% річних) або бюджетні інвестиції авансового типу», — вважає Кирилко.

Підсумовуючи основні тренди розвитку ІП, Кирилко назвав загальне бурхливе їх зростання (створення за рік понад 20), зменшення комунальних парків і збільшення приватних (30% на 70%), майже відсутність парків із «мертвою» перспективою, наявність у половини створюваних парків майбутніх «якісних» учасників з інвестиціями, появу спеціалізованих кластерних промпарків, попит із боку малого та середнього бізнесу.