Майже 35% опитаних українських компаній взагалі не працюють із темою інклюзивності та безбар’єрності — дослідження
За даними щорічного дослідження «Барометр ринку праці», яке проводить компанія GRC.ua, 34,9% компаній сьогодні взагалі не працюють із темою інклюзивності та безбар’єрності. За рік ситуація погіршилася на 8 відсоткових пункти, адже минулорічне дослідження нарахувало 27% роботодавців, які не інтегрують інклюзивність у свої стратегії, пише Property Times.
Ця динаміка виглядає особливо контрастно на тлі публічних дискусій про необхідність розширювати доступ до працевлаштування людей з інвалідністю, ветеранів та інших вразливих груп. Адже саме ці категорії дедалі частіше називають «резервом» для ринку праці.
Втім, як зазначають аналітики, реальність виявляється складнішою. Кількість компаній, які системно працюють із реінтеграцією військових у професійне життя, за рік зменшилася з 43% до 30%. Частка роботодавців, що працевлаштовують людей з інвалідністю, становить 48% і також скоротилася на 2 відсоткові пункти.
Реалізовують можливості працевлаштування для внутрішньо переміщених осіб лише кожна третя компанія. Лише 14% надають підтримку працівникам з де окупованих територій.
Ще більш сумна статистика щодо облаштування інклюзивних робочих місць. Більше половини опитаних роботодавців (54%) не має можливості для створення повноцінних робочих місць для людей з інвалідністю, ветеранів та інших вразливих груп. Третина компаній лише планує організацію інклюзивних робочих місць. Лише 17% організацій наразі повноцінно облаштували такі робочі місця.
«На перший погляд це може виглядати як втома бізнесу від соціальної відповідальності. Але глибший аналіз показує, що для багатьох компаній інклюзивність залишається не стратегічною функцією, а ситуативною реакцією. В умовах економічної турбулентності, зростання витрат і нестабільності енергопостачання бізнес часто повертається до короткострокових пріоритетів: виживання, ліквідність, операційна ефективність.
Підтримка ветеранів і створення безбар’єрного середовища вимагають інвестицій у навчання менеджерів, адаптацію робочих місць, зміну корпоративної культури. Це триваліша робота, ніж просто закриття вакансії», — пояснюють дослідники.
Сам факт працевлаштування не гарантує успішної реінтеграції. Повноцінна адаптація ветеранів потребує внутрішньої політики, програм підтримки, роботи з командами. Сьогодні лише 18,6% роботодавців мають такі програми. Ще 30% декларують намір запровадити їх у майбутньому. Решта або не планують, або не визначилися.
У міжнародних HR-практиках інклюзивність дедалі частіше розглядається не як елемент соціальної відповідальності, а як фактор конкурентоспроможності. Дослідження глобальних консалтингових компаній показують кореляцію між різноманітністю команд і фінансовими результатами. В Україні тема інклюзивності лише для частини компаній є довгостроковою інвестицією в людський капітал. Інші сприймають це як додаткове навантаження у час, коли ресурсів і так бракує.
Проте саме кадровий дефіцит може стати каталізатором перегляду цієї логіки. Демографічні втрати, мобілізація, міграція формують нову реальність, у якій конкуренція за працівника лише посилюватиметься. В цих умовах ігнорування значних груп потенційних фахівців виглядає стратегічним ризиком.
Парадокс українського ринку праці полягає в тому, що бізнес говорить про дефіцит кадрів і одночасно звужує власну воронку залучення талантів. Рішення, безперечно, лежить не в точкових ініціативах, а в інтеграції інклюзивності в корпоративні стратегії так само системно, як фінанси чи операції. У короткостроковій перспективі це витрати. У довгостроковій — це інвестиція в стійкість.
Дані були отримані в результаті дослідження, проведеного експертами компанії GRC.ua. В опитуванні взяли участь 7 880 респондентів. Дослідження охопило всі сектори економіки та професійні сфери по всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій та півострова Крим.
Слідкуйте за новинами в нашому Telegram
Читайте також: Як змінився покупець у 2026 році: спостереження з продажів Синергії
