Property Times Новини

Натренований командою дослідників ШІ «роздивився» в уламках від російських обстрілів не сміття, а цілу низку потенційних будівельних матеріалів. Автори проєкту апробували модель у Бучі та роблять її частиною інсталяції на Венеційській бієнале 2025, пише «Рубрика».

Кожен російський обстріл залишає після себе не лише біль, а й тисячі тонн руйнацій. Традиційний підхід відновлення передбачає «знести — вивезти на смітник — відбудувати новими матеріалами». Це вимагає колосальних витрат і призводить до негативних наслідків для довкілля — збільшення сміттєвих полігонів, виснаження природних ресурсів, зайвих викидів CO₂.

«Це не лише ресурсозатратно, але й веде до знищення того, що може і має бути збережене. У багатьох випадках уламки містять цінні локальні матеріали, які формували обличчя міста. Ігнорувати їх — значить погодитись із логікою агресора, яка прагне повного стирання нашої памʼяті. Ми шукаємо інший шлях — не рестарт із нуля, а осмислену трансформацію: збереження того, що можливо, і створення на його основі нових просторів. Такий підхід також допомагає уникнути зайвих екологічних витрат — зайвого транспортування, добування, викидів. Але в основі — не лише екологія, а ідея відповідального й гідного відновлення», — говорять у громадській організації ReThink, яка вже багато років займається розвитком економіки замкненого циклу в Україні й шукає нові підходи до роботи з матеріалами, що з'являються внаслідок руйнування інфраструктури. В умовах війни ця тема набула особливої актуальності.

Разом із кураторкою проєкту Катериною Лопатюк, залученими митцями проєкту та командою організації вони розробити концепцію, що пропонує подивитися на зруйновані будівлі інакше. Штучний інтелект вдалося навчити «бачити» в уламках не сміття, а потенційні будівельні матеріали. Модель здатна з точністю до 86% розпізнавати бетон, метал, цеглу, деревину та інші фрагменти, які можна використати повторно. Але це не тільки технологія, а спроба сформувати нову філософію відбудови. Там, де зазвичай бачать лише втрату, автори проєкту пропонують побачити можливість для трансформації.

У вигляді авторської інсталяції Circularity on the Edge цей підхід представлять у травні на Biennale Architettura 2025 у Венеції (проходитиме з 10 до 23 травня) — на одній із найпрестижніших архітектурних подій світу.

«Ми вважаємо важливим привертати увагу світової архітектурної спільноти до теми кругового використання матеріалів у країнах, які пережили руйнування. Наша мета — показати, що технології та спільні зусилля громади можуть перетворити уламки на цінний ресурс, навіть в умовах війни», — зазначають у ReThink.

Основою інсталяції Circularity on the Edge («Сталість на межі») став проєкт «Модель розпізнавання матеріалів на основі штучного інтелекту (ШІ)», авторами якого є запрошена дослідниця ReThink Катерина Лопатюк і розробник Герман Мітіш. Проєкт мав на меті створення відкритої бази даних з обліком матеріалів зруйнованих будівель у місті Буча.

Проєкт дає змогу оцінити, що саме з уламків можна знову застосувати, а також масштабувати розроблену методику для інших постраждалих регіонів України. Тобто він не просто говорить про руйнацію, як, наприклад, деякі міжнародні проєкти, які оцінюють пошкодження після землетрусів або в зонах стихійних лих, а пропонує бачити в ній ресурс.

Слідкуйте за новинами в нашому Телеграм

Ініціатива звертає увагу на необхідність зміни підходів до відбудови, зменшення надмірного використання природних ресурсів та розбудову стійких міст на основі перероблених матеріалів.

Для аналізу об'єктів у пілотному проєкті використали знімки БПЛА усіх будівель Бучі, файли з оцінкою рівня руйнувань в місті, які надала організація Damaged in UA, а також дані з відкритих джерел. ШІ, натренований дослідниками з ReThink, аналізує знімки пошкоджених об'єктів з безпілотних літальних апаратів (БПЛА), сегментує та класифікує матеріали на них. І таким чином надає статистику відсоткового співвідношення наявності тих чи інших матеріалів на знімку пошкодженого об'єкта.

Моделі, розроблені в межах проєкту, визначають склад матеріалів із високою точністю, що допомагає оцінювати їх придатність для повторного використання. Також моделі мають потенціал для ширшого використання і відображають тенденції у світовій дослідницькій практиці. У ReThink розповідають, що проєкт вже неодноразово презентували дослідникам і громадам, і він отримав схвальні відгуки як від академічної спільноти, так і від представників громад, які зацікавлені у використанні цього інструменту.

Експозиція, яку представники ReThink разом із кураторкою та рештою команди повезуть на бієнале в Італію, має відповісти на головне питання: що буде з залишками після руйнувань в Україні? Чи є шанс надати їм друге життя та дбайливо перевикористати їх для відновлення країни?

І якщо проєкт демонструє дані в масштабі міста через свою інтерактивну веб платформу, виставкова інсталяція продемонструє це на рівні окремої споруди — крізь людський погляд і досвід. Для цього в Італію привезуть фрагменти реальної зруйнованої будівлі з Гостомеля. За допомогою проєкторів, екранів і звукового супроводу інсталяція розповідатиме її історію, суть проєкту та показуватиме, які матеріали можна повторно використати. Особливу увагу звертатимуть на небезпеку азбестового шиферу — спадщину радянського масового будівництва, та на великий потенціал у повторному використанні місцевих матеріалів: дерева, металу, цегли й бетону.

Додамо, що Circularity on the Edge — не комерційний продукт, а дослідницька ініціатива, яка може стати частиною нової екосистеми відбудови. Але для цього потрібна інституційна підтримка й відкрита співпраця, тому команда проєкту запрошує всіх небайдужих долучитися до підтримки та допомогти йому стати частиною глобального архітектурного діалогу на Венеційській бієнале 2025.

Підтримати проєкт можна, зв'язавшись із командою, або через посилання.

Читайте також: Як івенти посилюють бренд: кейс Великоднього фестивалю в ЖК «Синергія Сіті»