У Львові відкрили Центр сучасного мистецтва Jam Factory Art Center

У суботу, 18 листопада, після восьми років реконструкції у Львові відкрився центр сучасного мистецтва. Jam Factory Art Center працюватиме у Фабриці повидла, як звикли львів’яни називати цю схожу на замок будівлю на Підзамчі. Про це пише Zahid.net.

У приміщенні на вулиці Богдана Хмельницького у 1872 році єврейський підприємець Йозеф Кронік заснував фабрику, де виробляли алкоголь. Із 1912 року підприємство отримало назву «Кронік і син».

Після II Світової війни фабрика увійшла до тресту «Укрголоввино», тут розливали молдавські вина. У 1970-х роках на фабриці почали виготовляти консерви з овочів та фруктів. Саме тому фабрика і отримала свою неформальну назву «Фабрика повидла». Це сталось у 2009 році, коли мистецьке об’єднання «Дзиґа» провели тут Тиждень актуального мистецтва. Фабрика на той момент давно не функціонувала, приміщення придбав львівський бізнесмен Олексій Курилишин, який планував перетворити будівлі на готель. Проте його планам перешкодила фінансова криза.

Під час Тижня актуального мистецтва перформанси та артоб’єкт розташувались у занедбаних, хоч і романтичних приміщеннях, деякі з яких виглядали такими, що сьогодні-завтра просто заваляться. Але уже тоді мистецьки події виглядали тут напрочуд органічно. Тут навіть провели Львівський тиждень моди, кілька вистав та Urban Exploration Fest.

Проте здавалось, що «Фабрика повидла» повторить долю немалої кількості будівель, гарних, перспективних, але таких, що стоять пусткою та можуть бути безповоротно втраченими.

У 2015 році австрійський історик, засновник «Центру міської історії східної та центральної Європи у Львові» Гаральд Біндер вирішив придбати це приміщення. Однією з причин, за його словами, було бажання змінити занедбаний індустріальний район Львова. Програмно-виконавчою директоркою простору стала Божена Пеленська.

«Я відчув, який потенціал криється в Україні та її людях. Так само як і наука, мистецтво є важливим засобом глибоких роздумів для суспільства, особливо під час війни. Ми хотіли відкритись минулого року [2022], але через велику війну не змогли цього зробити. Але ми робимо це зараз, бо це унікальний проект у Львові та Україні загалом. Це мистецький центр, який поєднує в одному місці різноманітні артформи: візуальне мистецтво, театр, музику, перформанс. Це все сприяє до діалогу, який ми хочемо розвивати. Ми не хочемо, щоб нас сприймали як музей чи виставкову залу, а бути місцем зустрічі, навчання, дискутування, обміну досвідом», — розповів Гаральд Біндер, засновник Jam Factory Art Center.

Було оголошено архітектурний конкурс на відбудову фабрики. Завданням, що постало перед архітекторами було зберегти історичні будівлі та водночас пристосувати їх до потреб мистецького центру.

Наприкінці 2015 року відбувся закритий архітектурний конкурс на проектування заводу. До участі були запрошені п’ять архітектурних бюро зі Львова (Zelemin), Києва (Urban curators), Харкова (Drozdov and Partners), Берліна (Baumhauer Architects) та Відня (Atelier Stefan Rindler). Австрійська компанія Atelier Stefan Rindler запропонувала найкращі підходи до роботи над проектом, тому перемогла в конкурсі. Проект був розроблений у співпраці з Гербертом Пастерком – технічним директором фабрики. Після визначення переможця команда Factory почала пошук місцевого партнера. Саме львівська компанія AVR Development адаптувала проект до українських державних будівельних норм. AVR спільно з «Дельта Україна» також подав робочу та погоджувальну документацію, оскільки всі роботи, як будівництво, так і реставрація, потребують відповідних дозволів. Проектні рішення ухвалила консультативна рада при управлінні охорони історичного середовища Львова. 29 грудня 2018 року Львівська міська рада погодила реконструкцію Фабрики варення.

Великим відкриттям стала знахідка місця, на якому була розташована синагога. Після вивчення документів Гаральду Біндеру вдалося з’ясувати, що 30 квітня 1871 року, група з десяти впливових осіб Знесіння об’єднали свої зусилля, щоб побудувати синагогу. Вона відкрилась у 1878 році та була знищена під час II Світової війни. Тепер на території Jam Factory Art Center створено меморіальний комплекс. На стіні, поряд з місцем розташування синагоги, можна прочитати імена десяти її засновників.

Під час будівельних робіт на фасаді відкрили історичний напис «Кронік та син», який зберегли. Також майстри знайшли мішечок із корками. Тепер їх можна побачити, разом з іншими артефактами та документами, в експозиції історичної виставки Jam Factory Art Center. Вона розташувалась у неоготичній вежі.

Створення мистецького центру тривало вісім років. Повномасштабне вторгнення росіян на територію України не лише відтермінувало відкриття, але й змусило підкорегувати плани. Наприклад, підвали, які спочатку планували використовувати як технічні приміщення, тепер стали укриттям. До слова, укриття ще до того як центр почав функціонувати, були доступні для мешканців району. Для волонтерів були відкритті деякі приміщення, інші стали гаражем для швидких.

Загалом поява Центру сучасного мистецтва уже зараз посприяла ревіталізації цілого району, його перетворенню з доволі депресивної частини міста в активну та модерну. У подвір’ї Центру паркінг накрили сонячними панелями, що теж було спричинено повномасштабною війною, адже у центрі вирішили посилити власну енергетичну незалежність.

Першою виставкою, яка відкрила діяльність центру стала експозиція «Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми». Її кураторами є Катерина Яковленко, Наталія Маценко та Борис Філоненко.

На виставці представлені роботи українських художниць та художників переважно 2022–2023 років. Проте є й винятки, наприклад робота Олександра Гнилицького та Олега Голосія «Оборона Севастополя», створена у 1991 році, році здобуття Україною незалежності. Є тут і цифрові копії робіт Тараса Шевченка.

Цікавим кураторським ходом стали залишені порожні місця для робіт українських художників, які зараз перебувають на території Росії. Наприклад, «Хліб» Тетяни Яблонської чи роботи Іллі Рєпіна. Є й таке місце в експозиції: «Це місце для втраченої роботи, про яку ми не пам’ятаємо, як саме, коли і за яких обставин вона була втрачена, хто був її авторкою, автором чи авторами, але про яку ми думаємо сьогодні». Місця залишатимуться не зайнятими до того часу, доки ці картини не повернуться в Україну.
Частина експозиції розташувалась у бомбосховищі. Зокрема тут можна побачити роботи Відкритої групи, присвячені В’ячеславу Машницькому, художнику та куратору, що зник безвісті під час окупації Херсону. До того він опікувався музеєм сучасного мистецтва в Херсоні та спадщиною Поліни Райко.