Будівельні спори за контрактами FIDIC в Україні: уроки для успішної відбудови країни
Олена Юрець,
керуюча юристка, адвокатка
Володимир Наконечний,
керуючий юрист, адвокат ARZINGER
Відбудова України стане одним із найбільших інфраструктурних проєктів у Європі за останні десятиліття. За оцінкою Fifth Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5), оприлюдненою у лютому 2026 року, загальна потреба у відновленні країни становить майже 588 млрд доларів США.
Світова практика свідчить про пряму залежність між збільшенням обсягів будівництва та кількістю спорів. Це й не дивно, адже будівельні контракти є одними з найскладніших комерційних договорів: вони передбачають тривале виконання, значну кількість учасників, постійні зміни проєктних рішень та вплив різних, часто непередбачуваних, факторів.
Це підтверджує і статистика Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті (ICC): у 2025 році майже третина всіх нових справ припадала саме на будівельні та інжинірингові проєкти. Найпоширенішими причинами виникнення спорів залишаються затримки виконання робіт, претензії щодо оплати, зміни обсягу робіт (variation), дефекти будівництва та різне тлумачення сторонами договірних положень.
Чому саме FIDIC
Для залучення та ефективного використання масштабного фінансування Україна поступово переходить до міжнародних стандартів реалізації будівельних проєктів — контрактів FIDIC. Їхнє застосування забезпечує передбачуваний розподіл ризиків між сторонами, чіткий порядок адміністрування контракту та багаторівневу систему вирішення спорів. Для іноземних інвесторів це має принципове значення. Вони отримують знайомий договірний механізм із передбачуваними правилами, що значно знижує юридичні ризики реалізації проєктів в Україні.
Вже багато років більшість інфраструктурних проєктів в Україні, що фінансуються Світовим банком, ЄБРР, ЄІБ та іншими міжнародними фінансовими організаціями, реалізуються на основі контрактів FIDIC. Контракти FIDIC поступово стають правовою основою будівництва автомобільних доріг, мостів, метрополітенів, об’єктів енергетики тощо.
Для України питання використання FIDIC набуло ще більшого значення після підписання у 2024 році меморандуму між Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України та Міжнародною федерацією інженерів-консультантів (FIDIC) щодо впровадження стандартних форм контрактів у проєктах, що фінансуються міжнародними фінансовими організаціями. Крім того, Кабінет Міністрів України розглядає можливість ширшого застосування моделей FIDIC у проєктах, що реалізуються за рахунок публічних коштів.
Ми дуже чітко бачимо, що питання застосування механізмів FIDIC перестало бути теоретичним. Українські замовники та підрядники дедалі частіше стикаються з необхідністю визначати співвідношення положень контрактів FIDIC із нормами українського законодавства, оцінювати юридичне значення рішень Інженера та Ради з вирішення спорів (Dispute Adjudication Board — DAB), а також відстоювати свої інтереси в міжнародних арбітражах.
Українська практика: арбітражі
Слід розуміти, що велика кількість рішень на підставі контрактів FIDIC залишається конфіденційною, оскільки відповідні справи розглядаються в арбітражах, а не в національних судах. Проблематику таких спорів добре розуміють юристи у сфері будівництва, сертифіковані FIDIC, та спеціалісти у сфері міжнародного арбітражу, які займаються будівельними спорами. На жаль, українські замовники та підрядники далеко не завжди мають необхідний досвід, через що потрапляють у скрутні ситуації. Як приклад розглянемо наступні справи.
Limak Construction vs. КП «Дніпровський метрополітен»
Будівництво Дніпровського метрополітену є одним із найбільших інфраструктурних проєктів в Україні, що реалізується за фінансування ЄБРР та ЄІБ. У 2016 році турецька компанія Limak Construction перемогла у тендері на завершення будівництва трьох станцій метро, однак у процесі реалізації проєкту між сторонами виникла низка спорів.
Перший міжнародний арбітраж був ініційований підрядником у 2020 році у зв'язку із затримкою видачі дозвільної документації на проведення вибухових робіт. Арбітражний трибунал частково задовольнив вимоги Limak та присудив компанії компенсацію у розмірі 9,8 млн євро. Спроби замовника оскаржити це рішення в українських судах не мали успіху.
Після початку повномасштабного вторгнення та припинення виконання робіт виникли нові спори, пов’язані з правомірністю припинення контракту та вимогами Limak Construction щодо відшкодування збитків, а також із зустрічними вимогами КП «Дніпровський метрополітен» щодо повернення невикористаного авансу та сплати штрафних санкцій. Загальна сума взаємних вимог у цих спорах, за публічно доступними даними, перевищує 4 млрд грн.
Цей кейс демонструє типову проблематику для спорів за FIDIC-контрактами:
[1] Затримки в отриманні дозволів. FIDIC-контракти чітко регулюють, хто (замовник чи підрядник) має отримати відповідний дозвіл. Зобов'язання зазвичай сформульовані як obligations of result. Іншими словами, не має значення, що дозвіл видає державний орган – якщо сторона не забезпечила дозвіл протягом визначеного строку, вона допустила порушення.
[2] Prolongation Costs. Витрати (збитки) через збільшення тривалості проєкту з вини однієї зі сторін. Тут потрібно враховувати доволі добре сформовану практику арбітражів щодо того, які витрати підлягають відшкодуванню, а які ні. Також потрібно пам'ятати, що FIDIC-контракти встановлюють дуже суворі строки, коли одна сторона має повідомити іншу про відповідні витрати. Недотримання таких строків постраждалою стороною може призвести до повної втрати права на відшкодування.
[3] Розірвання контракту. Різні підстави для розірвання контракту породжують різні наслідки. Наприклад, розірвання через форс-мажор дає можливість підряднику вимагати так-звані termination costs, витрати добросовісно понесені до та у зв'язку з розірванням контракту, а в замовника є обов'язок добросовісно вести переговори про врегулювання таких відкрити питань. Якщо ж замовник розриває контракт через порушення з боку підрядника, наслідки будуть зовсім іншими.
ЛКП «Зелене місто» vs Control Process S.A.
Показовою є і справа щодо будівництва сміттєпереробного заводу у Львові між ЛКП «Зелене місто» та польською компанією Control Process S.A.
Після одностороннього розірвання контракту замовником спір був переданий до DAB, яка визнала розірвання неправомірним та підтвердила чинність контракту. Тільки коли сторони не змогли ефективно продовжити роботу, спір було направлено до міжнародного арбітражу.
Це приклад того, як на практиці працює багаторівнева система врегулювання спорів FIDIC. Саме ця багаторівнева система є однією з ключових особливостей контрактів FIDIC. Вони не обмежуються визначенням прав та обов’язків сторін, а містять комплексний механізм управління спорами. Його головна мета — не допустити ескалації конфлікту та забезпечити продовження реалізації проєкту.
Першою ланкою цього механізму є Інженер (Engineer). На відміну від традиційного технічного нагляду, Інженер за контрактами FIDIC виконує значно ширші функції. Він адмініструє контракт, оцінює обсяги виконаних робіт, ухвалює рішення щодо продовження строків виконання, погоджує зміни до проєкту та визначає розмір належних підряднику платежів. Водночас, здійснюючи окремі функції, Інженер повинен діяти незалежно, справедливо та неупереджено, навіть попри те, що призначається замовником.
Якщо сторони не погоджуються з рішенням Інженера, спір передається на розгляд DAB.
DAB працює безпосередньо під час реалізації проєкту. Рішення DAB є обов’язковими для виконання сторонами навіть тоді, коли одна з них не погоджується з їх змістом. Такий підхід дозволяє продовжувати будівництво без багаторічних судових процесів і мінімізує ризик зупинення робіт. Лише після проходження цих договірних процедур спір може бути переданий до суду чи міжнародного арбітражу.
Таким чином, FIDIC формує багаторівневу систему вирішення спорів, у якій судовий або арбітражний розгляд є останнім, а не першим способом захисту прав сторін.
У цій конкретній справі зберегти проєкт не вдалося, але, принаймні, контракт забезпечив сторонам усі можливості це зробити та продовжити співпрацю.
Українська практика: суди
Українські суди теж дедалі частіше стикаються зі спорами, які так чи інакше стосуються контрактів FIDIC.
Onur Taahhut vs Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України
Без перебільшення, однією з найважливіших справ для української практики FIDIC є справа № 910/3022/24 за позовом турецької компанії Onur Taahhut. Після початку повномасштабного вторгнення підрядник розірвав контракт відповідно до положень FIDIC про форс-мажор. Інженер визнав розірвання правомірним і видав фінальний платіжний сертифікат на суму понад 21 млн євро. Замовник відмовився здійснювати оплату, посилаючись на припинення фінансування міжнародними банками. Під час розгляду справи виникло принципове питання: чи повинен іноземний підрядник підтверджувати виконані роботи українськими формами КБ-2в та КБ-3, якщо контракт укладено на умовах FIDIC? Верховний Суд фактично сформував один із перших комплексних правових висновків щодо застосування FIDIC в Україні. Суд зазначив, що сторони, уклавши контракт на основі FIDIC, погодилися на правила, які передбачають підтвердження робіт саме через платіжні сертифікати, а тому вимога про оформлення документів за національними формами не може автоматично застосовуватися до міжнародного контракту. Окремо суд наголосив, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє державного замовника від виконання договірних зобов’язань.
З практичної точки зору це рішення має значення далеко за межами конкретного спору. Воно підтверджує готовність українських судів враховувати специфіку міжнародних будівельних контрактів і не підміняти їхні механізми національними адміністративними процедурами.
КП «Дніпровський метрополітен» vs Держаудитслужба
Ще одним знаковим рішенням стала справа щодо будівництва Дніпровського метрополітену (№ 160/12986/21). Предметом спору було застосування механізму коригування ціни. Держаудитслужба вважала, що коригування вартості робіт призвело до зайвого використання бюджетних коштів та вимагала відшкодування, зокрема 11,14 млн євро за розрахунками з підрядником. Суд першої інстанції визнав вимогу Держаудитслужби протиправною та скасував її, зазначивши, що внесення змін до контракту відповідало його умовам і положенням FIDIC, а контролюючий орган не врахував особливості міжнародного фінансування проєкту та пріоритет міжнародних угод, ратифікованих Україною. Рішення в цій справі після нового апеляційного розгляду було залишено без змін.
Ці рішення є важливими насамперед тому, що підтверджують пріоритет договірних механізмів у проєктах, які реалізуються за підтримки міжнародних фінансових організацій.
Практичні висновки
Українська практика застосування FIDIC лише формується, однак уже сьогодні можна виокремити кілька тенденцій.
По-перше, українські суди дедалі частіше визнають автономність механізмів FIDIC та враховують специфіку міжнародних будівельних контрактів.
По-друге, роль Інженера перестає бути виключно технічною. Його рішення, зокрема платіжні сертифікати та визначення належних до сплати сум, можуть мати істотне доказове значення під час судового або арбітражного розгляду.
По-третє, належне дотримання процедур FIDIC має не менше значення, ніж саме виконання будівельних робіт. Несвоєчасне направлення повідомлень, порушення порядку заявлення претензій або ігнорування рішень DAB можуть істотно вплинути на подальшу можливість захисту прав сторони.
Нарешті, практика підтверджує, що найбільш ефективним способом уникнення спорів залишається якісне адміністрування контракту. Регулярне документування подій на будівельному майданчику, своєчасне погодження змін, належне ведення переписки та активна взаємодія з Інженером значно зменшують ризик виникнення багатомільйонних претензій.
***
Відбудова України означає не лише реалізацію тисяч нових будівельних проєктів, а й поступову інтеграцію української будівельної галузі до міжнародних стандартів договірного регулювання. Контракти FIDIC уже сьогодні стають правовою моделлю для проєктів, що фінансуються міжнародними фінансовими організаціями.
Саме тому успіх майбутніх інфраструктурних проєктів значною мірою залежатиме не лише від технічної якості будівництва чи обсягів фінансування, а й від правильного застосування механізмів FIDIC, своєчасного управління ризиками та професійного адміністрування контрактів. Для всіх учасників процесу відбудови — державних замовників, підрядників, консультантів і міжнародних інвесторів — це вже стає не конкурентною перевагою, а необхідною умовою успішної реалізації проєктів.
