Property Times Думка

 14 березня, набув чинності Закон № 3606-IX «Про лобіювання», який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через два місяці з дня початку функціонування Реєстру прозорості, але не пізніше 1 січня 2025 року. Цей закон викликав бурхливі дискусії в бізнес-колах.

Property Times попросив представників юридичних компаній прокоментувати сильні та слабкі сторони Закону «Про лобіювання».

Людмила Крохмалюк, старший юрист практики Government Relations юридичної компанії ADER HABER

Наразі важко спрогнозувати усі позитивні і негативні наслідки прийнятого Закону, оскільки він ще не запрацював. Однак, сміливо можна сказати — легалізація лобіювання це крок на зустріч бізнесу. А бізнес в тандемі з лобістами у тісній співпраці з державою може дати феномен швидкого економічного росту, що є одним з ключових пріоритетів для розвитку країни, особливо в умовах війни.

То ж які переваги та ризики відкриває легалізація ринку лобіювання? 

Для бізнесу:

1. Позитив:

Бізнес зможе укладати угоди з лобістами для просування власних  інтересів щодо зміни законодавства. При чому він не буде  обмежений у кількості залучених лобістів. Контракт з лобістом  зможе укласти будь-хто. За виключанням бізнесу та осіб, пов'язаних  з державою-агресором, санкційною політикою, терористичною діяльністю.

2. Негатив:
   • Неточний «понятійний апарат». Український лобізм визначається як будь-яка спроба вплинути на законодавство з комерційних інтересів особи або бенефіціара лобіювання. Саме досягнення комерційного інтересу і є метою здійснення лобіювання. В свою чергу лобіювання може здійснюватися будь-якими методами, незабороненими законодавством. До яких належать дії лобіста щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання, зокрема, шляхом будь-якої комунікації з посадовцями, у тому числі на публічних заходах, шляхом розповсюдження аналітичних матеріалів та результатів досліджень у медіа або мережі Інтернет.

Це може призвести до того, що, для прикладу, працівники компанії,  які виготовляють дрони для ЗСУ, у ЗМІ або на заходах за участі  народних обранців, активно обговорюючи ідею покращення  законодавчого врегулювання такої діяльності, що співпаде з  законотворчою діяльністю депутата, можуть бути притягнуті до  відповідальності за незаконне здійснення лобістської діяльності,  оскільки, вони не внесені до Реєстру прозорості.

На практиці може скластись ситуація, що всіх штатних юристів компаній, які в тій чи іншій мірі взаємодіють з посадовцями з метою  зміни правового регулювання діяльності компанії чи піднімають такі  питання в ЗМІ, потрібно буде вносити до Реєстру прозорості. Тобто кожна фірма матиме свого штатного лобіста або сама буде виступати  в ролі лобіста власних інтересів, в іншому випадку є ризик тиску з  боку контролюючих органів.

• Обмежений предмет договору лобіювання. Лобіст зможе здійснювати свою діяльність лише щодо питання зміни законодавства. Мова йдеться про закони і підзаконні нормативно правові акти. При цьому, питання лобіювання адміністративних (дозвільних та регуляторних) рішень, необхідних бізнесу в його діяльності при входженні на нові ринки - Законом не допускається.

Для держави:

1. Позитив:
   • Держава здійснюватиме контроль за діяльність лобістів.
   • Держава отримає додаткові податкові надходження до бюджету.
   • Легалізація лобіювання створить нові робочі місця.
   • Лобісти зможуть здійснювати законотворчу роботу. Так, держава наділила лобістів повноваженнями щодо написання проєктів Законів — полегшивши тим самим собі роботу.

Ні для кого не секрет, що якість законопроєктів, які подаються на розгляд Парламенту, залишає бажати кращого. При цьому участь професійних лобістів на всіх етапах розроблення та проходження законопроєкту може бути корисним та ефективним інструментом, що здатен підвищити їх якість та і в цілому національного законодавства.

2. Негатив:
   • Збереження тіньового лобіювання. Системний аналіз прав лобістів, закріплених в ухваленому Законі, свідчить про те, що більшість фактичних прав, які надаються лобістам, вже були передбачені нормами чинного законодавства і можуть бути реалізовані без набуття ними статусу лобіста. За таких умов існує вірогідність, що лобісти (порівняно з іншими) нестимуть додатковий тягар обов’язків та матимуть ризики накладення з боку НАЗК санкцій, не будуть достатньо зацікавлені у реєстрації в якості лобістів.

На мою думку, державі варто було б відтермінувати на певний час впровадження штрафів, з метою стимулювання реєстрації якомога більшої кількості лобістів та виходу їх з «тіні».

Андрій Підгайний, партнер, адвокат Arzinger

На перший погляд, неочікуване і швидке прийняття закону (Верховна Рада і Президент впоралися за три місяці) може викликати питання до актуальності проблеми саме у період воєнного стану. Однак, необхідність прийняття закону випливає із зобов'язань України в рамках Угоди про асоціацію, направлених на створення «анти-олігархічної інфраструктури». Виконання цих зобов'язань набуло критичного значення після отримання Україною статусу кандидата на членство в ЄС. Як наслідок, розробка законопроєкту була передбачена Заходами з виконання Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки.

Ключовою метою закону стало обмеження корупції шляхом легалізації ринку лобістських послуг і започаткування прозорих механізмів впливу бізнесу на органи влади в процесі здійснення правотворчої діяльності. В результаті ми станемо свідками суттєвої перебудови структури і якості ринку лобістських послуг, адже він існував і до прийняття закону. Отже які  тенденції ми можемо очікувати?

По-перше, професіоналізація лобістських послуг. Закон визначає лобіювання як діяльність, пов'язану з впливом на прийняття (утримання від прийняття), зміну, або скасування нормативно-правових актів. Де-факто, йдеться про KPI лобістів, досягнення яких вимагатиме залучення експертизи як у відповідній галузі, так і у процедурних питаннях нормотворчого процесу. Лобісти мають добре розумітися на галузевій специфіці, регламентних процесах, та вміло використовувати свої ексклюзивні права, надані законом. Отже, з часом слід очікувати створення окремих консалтингових фірм, сфокусованих виключно на лобістській діяльності.

По-друге, зростання видатків бізнесу на лобістську діяльність. Для досягнення результату у важливих лобістських проєктах (на кшталт, галузева реформа), здійснення впливу тільки через лобістську організацію (галузеву асоціацію) може виявитися недостатнім і вимагатиме додаткового залучення експертів-лобістів. Крім того, видатки на залучення лобістів обумовлюються підвищеними вимогами закону до адміністрування лобістських послуг (звітність в Реєстрі прозорості, обов'язки і адміністративна відповідальність).

По-третє, через обмеженість ринку лобіювання, доступ на який отримують лише зареєстровані особи, значно підвищиться конкуренція. Водночас розвинуті галузі економіки налічують численні неприбуткові організації (союзи, спілки, асоціації), які за рахунок членських внесків представляють інтереси одних і тих самих учасників ринку. Такі фактори як підвищення вимог до ефективності лобістів та зростання видатків на фінансування лобістських проєктів поступово призведе до концентрації лобіювання в потужних галузевих і бізнес-асоціаціях.