Де будувати житло для ВПО — думка
Де будувати житло для внутрішньопереміщених осіб — в регіонах, які зараз вільні, чи тих, що були звільнені від окупантів, і де якраз житло і було зруйновано? «На мою думку, житло має будуватися рівномірно по всій території України. Але найголовніше — будувати потрібно там, де є робочі місця, інакше ці забудовані території ризикують перетворитися на гетто. Люди завжди хочуть жити там, де є робота і можливість витрачати зароблене», — коментує Анна Іскіердо, архітекторка, креативна директорка проєктної компанії АІММ.
Саме тому біля ділянок, які забудовуватимуть житлом, або вже мають бути підприємства, або необхідно передбачити їх релокацію з областей, де ведуться бойові дії. Якщо ж робочої та соціальної інфраструктури створено не буде, це житло приречене стати пустим і незаселеним.
«Є багато дискусій, будувати житло в обласних центрах чи невеличких містах. На мою думку, будувати варто в регіонах, які ми б хотіли розвивати за рахунок створення нових робочих місць. Звісно, необхідно виходити з того, де можна забезпечити просте та відносно дешеве виділення земельних ділянок. Оскільки якщо говорити про великі обласні центри, то земля там коштує досить дорого і зазвичай перебуває у власності забудовників», — додає Анна Іскіердо.
За словами експертки, зараз влада мислить доволі загальними категоріями і уявляє, що потрібно будувати прям райони. Проте краще будувати невеличкі мікрорайони — на 10–15 тис. кв. м, щоб не створювати нові місця «скорботи та печалі». Людям, які пережили особисті трагедії та трагедії своїх міст, живучи в новій оселі, хочеться бути поряд з людьми, які можуть в тому числі підтримувати розмови не тільки про війну і її наслідки. Тобто необхідно максимально швидко інтегрувати цих людей у відносно мирне життя.
Дуже важливе питання, яким має бути масштаб — свічечки, низькоповерхова забудова, таунхауси чи окремо розташовані котеджі? Анна Іскієрдо наголошує, шо все залежить від локації — очевидно, що у великих обласних центрах вартість землі доволі висока, тому там будують висотне житло. Але якщо це невеликі районні, обласні центри, то відносно вартості землі і капіталовкладень найкращим варіантом є саме низькоповерхова забудова на три — максимум п’ять поверхів. По-перше, це впливає на швидкість реалізації, по-друге, на його комфортність.
«Але найголовніше — до цього житла потрібно ставити дуже високі вимоги щодо якості, енергоефективності, енергоспоживання, архітектурно-планувальних рішень. АІММ разом зі НСАУ і архітекторами та інженерами з усієї України створили стандарт, яким має бути житло, що будуватиметься під час війни та у повоєнний час. Цей стандарт обов’язково має лягти в основу усіх технічних завдань до комплексної відбудови і розбудови України», — резюмує Анна Іскієрдо.
