Кінотеатр «Трембіта» в Івано-Франківську намагаються виключити з переліку пам'яток архітектури

Жителька Івано-Франківська  подала до суду з вимогою скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 1989 року про включення кінотеатру «Трембіта» до переліку памʼяток архітектури місцевого значення.

Засідання у справі пройшло в Івано-Франківському окружному адміністративному суді в понеділок, 23 жовтня.

Суд ухвалив рішення залишити справу без руху, а також постановив надати додаткові обґрунтування щодо порушення прав і свобод позивачки. В неї є 10 діб, аби їх надати.

Весь будинок дерев’яний, і дах також був зроблений з дерев’яної гонти, однак після реставрації дах став металевим. Згодом, павільйон перепрофілювали на літній кінотеатр «Трембіта».

Чоловік Світлани — Костянтин Бородайко розповів Суспільному, що будівлю подружжя придбало у 2011 році й планувало облаштувати там туристичне агентство.

«Ми там підвели електрику, зробили проєктну документацію, отримали дозвіл. Цей дозвіл відображений в реєстрі. Залучали „Укрзахідпроєктрестраврацію“, львівські спеціалісти приїжджали, робили обмірювальні креслення», — пояснює Костянтин Бородайко.

За його словами, жодного документа, який засвідчував би внесення будівлі до переліку пам’яток архітектури місцевого значення у 1989 році, немає. Він додає, що подружжя не знайшло ані паспорта об’єкта, ані документа, де йшлося б про його історичну чи архітектурну цінність. Це, каже Костянтин Бородайко, свідчить про те, що внесення споруди до переліку пам’яток було неправомірним.

«Кінотеатр не був на момент придбання пам’яткою. Став пам’яткою з якихось дивних причин. Ми маємо дозвіл на реконструкцію цього об’єкта. Плануємо реконструювати, зібрали гроші. І у межах цієї реконструкції ми не плануємо виходити за межі чинного габариту ні на сантиметр», — продовжує Бородайко.

Костянтин Бородайко говорить, що під охорону держави пам’ятка потрапила після внесення змін до законодавства у 2017 році. Натомість завідувач сектору з питань охорони культурної спадщини обласної військової адміністрації Андрій Давидюк каже, що пам’ятки архітектури охороняються державою з 2000 року.

Роз’яснення від ОВА

«У 2000 році був прийнятий Закон України „Про охорону культурної спадщини“. Відповідно до цього закону всі пам’ятки УРСР ставали пам’ятками України й перебували під охороною держави», — говорить Андрій Давидюк.

Він додає, що відсутність документів з 1980-х років про внесення об’єкта до переліку пам’яток архітектури не є переконливим аргументом для судового позову.

«Немає паспорта цієї будівлі. За той час узагалі майже не було паспортів жодних, коли брали на облік», — каже Давидюк.

Директорка комунального підприємства «Центр розвитку міста та рекреації» Руслана Василюк розповіла Суспільному, що 24 гектари землі парку, де і розташований колишній літній кінотеатр «Трембіта», є власністю Івано-Франківської територіальної громади. Тому, каже, Руслана Василюк, власники будівлі не мають права на жодні роботи з її розширення.

«Не питання в тому, чи вони правильно внесли процедурно, чи неправильно. Але це — частинка історії міста для всіх жителів, які себе пам’ятають і асоціюють з містом. Тому це — взагалі категорично неприпустимо. Фасад, зовнішній вигляд має залишитися незмінним», — вважає Руслана Василюк.

Архітектор Ігор Панчишин розповідає, що будівля на Мазепи, 135 споруджена в альпійському стилі у середині XX століття. З його слів, у різні роки у споруді розміщувалися сільськогосподарський павільйон, літній кінотеатр і туристичне агентство. Реєстри пам’яток архітектури 1980-х років разом зі змінами в тодішньому законодавстві перейняла незалежна Україна.

«Відповідно, 2010–2011 роки, за часів Януковича піймали таку „хвилю“, оскільки це — ще радянські [реєстри], значить вони нелегітимні у нашому розумінні до зміни законодавства. І власники мали можливість спокійно знищувати пам’ятки», — пояснює Панчишин.

Таким принципом, каже Ігор Панчишин, користувалися підприємці та забудовники по всій країні, зокрема і в Івано-Франківську: «Масово руйнувалися або перебудовувалися пам’ятки під тим „соусом“, що, мовляв, це — не пам’ятка, бо, бачите, вона „некошерно“ записана, не легітимно вона якось звучить у нашому новому законодавстві».