Громадам «на межі» за можливості потрібно оцифровувати об’єкти культурної спадщини — експерти

У громадах, де дозволяє безпекова ситуація, необхідно займатися цифровізацією об’єктів культурної спадщини. Таку думку висловий харківський архітектор-реставратор, керівник архітектурної майстерні «Своє» Віктор Дворніков під час дискусійної зустрічі «Поза руїнами: українська спадщина між війною та майбутнім» діалогової платформи «Місто на лінії», передає кореспондент «Укрінформу».

Фото: В'ячеслав Мадієвський/Укрінформ.

«Що робити громадам, які знаходяться вже на межі? Ми бачили і Куп’янськ, і Вовчанськ у 2022 році — з високою ступінню збереження міського середовища. А сьогодні Вовчанська зовсім нема, Куп’янськ — під питанням. І дійсно на питання, на часі чи не на часі щось робити (з культурною спадщиною — ред. «Укрінформ»), жителі Вовчанська дадуть відповідь, що немає жодного сенсу навіть у консервації цих об’єктів. Проте дивлячись на цей досвід, ми можемо зрозуміти, що цифровізація об’єктів мала б значну цінність для нас. Вона не робилася, і сьогодні ми не маємо навіть жодних документів про об’єкти, які там були. Я не певен, що збереглися якісь облікові картки, я вже не говорю про креслення чи якісь інші матеріали, які б дозволили відновити об’єкт, якщо на цій території щось буде відновлюватися», — сказав Дворніков.

Він зауважив, що під час відновлення пам’яток можна використовувати уламки будівель, цеглу, навіть елементи оздоблення.

«Але знову ж таки: якщо сама громада не розуміє цінності, не розуміє, на що ця спадщина впливає, то цього не зроблять. Як показує практика відновлення певних населених пунктів на Херсонщині, забудовники просто будують нове на теренах, де були руйнування», — каже архітектор.

За словами історикині, ректорки Харківської школи архітектури Ірини Мацевко, в Україні панує думка, що культурна спадщина — це цінність, яку має оберігати виключно держава, як би вона це не робила — добре чи погано. Водночас у громадах не завжди розуміють, у чому саме полягає власне цінність і, відповідно, не розуміють, як її ефективно використовувати.

«Якщо говорити про війну і експертне середовище, то експертне середовище нібито знає, як підготуватися до війни, і нібито знає, як працювати зі спадщиною після війни. І нам усім дуже страшно голосно сказати, що ми ніяк не можемо захистити будівлі від того, що на них падають бомби. Але те, що ми вже пропустили — це те, до чого ми могли бодай приготуватися, задокументувавши їх. Зараз процес 3D-документування більше йде від громадської ініціативи, волонтерської, менше — від інституційної», — підкреслила Мацевко.

Вона додала, що на документування спадщини можна залучати грантові кошти.

За даними «Укрінформ», зараз в Україні внаслідок російської агресії зруйновані та пошкоджені 1 553 пам’ятки культурної спадщини, а також 2 388 об’єктів культурної інфраструктури. 

Читайте також: Кінець епохи парканів? Як стратегія «відкритого простору» стає новою конкурентною перевагою в девелопменті: кейс ЖК Chalet