Property Times Урбаністика

Автор: Оксана Гришина

Що є домінантами столиці? Які з них формують позитивний образ міста, а які, навпаки, негативно позначаються на загальному сприйнятті? Чи можуть домінанти допомогти виявити хвороби розвитку міста та відшукати способи їх подолання? Property Times зібрав думки спільноти в мережі та розпитав експертів ринку.

Домінанти «виростають» з головних функцій міста. То ж не дивно, що домінантами середньовічного Києва були храми та фортеця. Сумно, що за XX сторіччя не з’явилось споруд, що стали б більш значущими за Лавру та Софію.

Що вважають домінантою

«Ментальний образ того чи іншого міста часто складається з його виразного силуету, що обов’язково має якусь домінанту. Звісно, «плоске» місто відрізняється від міста на рельєфе. Скажімо Дубаї — «плоске» місто, пустеля. А Київ має мальовничий розвинутий ландшафт. Якщо б Київ забудовувався митцем, як картина, чи за продуманими фахівцями правилами, то було б достатньо не руйнувати природній ландшафт, а підкреслювати його — тобто не нівелювати його, забудовуючи низини висотками та пагорби малоповерховими будівлями. Інша справа — Дубаї, багаті еміри, як той митець з пензлем, не рахуючи кошти, збудували багато «будівель-акцентів». Бурдж Аль Халіфа — головна домінанта, яка допомагає «зібрати» (у композиційному сенсі) забудову міста докупи. Але у Києві функцію містобудівної домінанти не зможе виконати «щогла», вільно ввіткнута до забудови висотка, ними є більш значні комплекси — Києво-Печерська лавра із дзвіницею Ковніра, Собор Святої Софії, комплекс Університету Шевченка», — розповідає заслужений архітектор України Сергій Целовальник.

Критеріями містобудівної домінанти (будівля, ансамбль, комплекс, інженерна споруда чи монумент) можуть бути:

- розмір, що значно виділяється з навколишньої забудови горизонтальними розмірами чи висотністю (Кловський узвіз, 7);

- особливе розташування у ландшафті, що відкриває цей об'єкт візуально з великої відстані і під великим кутом огляду (Андріївська церква);

- ключове акцентне положення об'єкта відносно навколишньої забудови, оточуючого ансамблю (Успенський собор, готель «Україна»).

- різне поєднання трьох попередніх критеріїв.

«Фактична домінантність не пов'язана безпосередньо з художньою чи іншими якостями об'єкта. Це може бути шедевр архітектури чи скульптури, або навпаки; середньої якості величезний об'єкт чи помітно розташована суто утилітарна споруда», — розповідає Гліб Ушаков, кандидат архітектури, доцент КНУБА.

Експерт підкреслює, що до будівництва домінантних об'єктів завжди має бути особлива увага міста, аби не жити потім з помітними, але невідповідними домінантами століттями. Крім того, місто має пильнувати, щоб нова забудова не знівелювала візуальне сприйняття загальноміських чи локальних історичних домінант високої визнаної культурної ваги.

«Є міська легенда (хоча, хто знає, чи легенда це?), що навіть в радянські часи принцип «не будувати вище Лаврської дзвіниці» дотримувався. Коли зводили монументальну скульптуру Батьківщина-мати, то її висоту довелося знизити, аби Лавра залишилася вищою», — говорить народний депутат, заслужений архітектор Ганна Бондар.

Церкви розташовували на пагорбах (Лавра, Софія, Михайлівський, Кирилівська) або на майданах. Церкви «тримали» містобудівний каркас міста і створювали добру орієнтацію в місті.

З появою перших «хмарочосів» на початку ХХ століття (тоді хмарочосами вважалися навіть 5-ти поверхові будівлі, до прикладу «Хмарочос Гінзбурга» на розі Миколаївської (сучасна Архітектора Городецького) і Хрещатика), такі будівлі фланкували перехрестя і площі, а для більш виразного архітектурного образу на дахах розташовували шатрові елементи та бані.

«В радянські часи містобудівні домінанти були чітко сплановані з урахуванням складного київського рельєфу і частково реалізовані. Вони ретельно розглядалися на Містобудівних радах і освячувалися рішеннями партії. Серед таких будівель можна назвати Будинок Торгівлі на Львівській площі», — коментує Ганна Бондар.

Що загубили та що знайшли за століття

XX століття не було добрим до Києва, але, на щастя, ми маємо можливість насолоджуватись домінантами минулого, що зберігають своє беззаперечне композиційне і відповідне культурне значення:

- Ансамбль «Софія Київська»;
- Ансамбль «Києво-Печерська Лавра»;
- Андріївська церква;
- Кирилівська церква;
- Червоний корпус КНУ;
- Оперний театр;
- Бессарабський ринок;
- Залізничний вокзал.

Приклади домінант, створених за радянського часу, які суспільство наразі намагається адаптувати, надаючи нових сенсів, функцій і назв:

- Український дім (в минулому — музей В. І. Леніна);
- Верховна Рада України (в минулому — Верховна Рада УРСР);
- Національний музей історії України у Другій світовій війні;
- Центральна виборча комісія (в минулому — Міськком та Обком КПУ та ЦК ВЛКСМУ);
- Міністерство закордонних справ України (в минулому — ЦК КПУ);
- Будинок Уряду України (в минулому — Раднарком УРСР).

«Варто пам'ятати, визнаючи архітектурну якість цих будівель, що архітектурний образ не змінюється разом із назвою і закриттям символіки. Такі будівлі заслуговують на існування, ними слід користуватись, усвідомлюючи, що вони будувались місцевими силами і талантами і виражали світові тенденції архітектури. Але для вираження сучасної доби і сьогоднішніх змістів потрібне створення і нових громадських, культурних об'єктів. Тільки їхній архітектурно-художній образ буде відображенням сучасності. Але поки що таких об'єктів майже немає, і тому домінують адаптовані царські та радянські будівлі. Не знищуючи їх, слід додавати (на вільних ділянках) сучасну якісну архітектуру і не тільки ТРЦ та ЖК, які поки що символізують наш час», — наголошує Гліб Ушаков.

Не дожили до сьогодні акцентні сакральні будівлі, які були свідомо розташовані уздовж кромки з боку Дніпра: Військово-Микільський собор і його дзвіниця (сучасна пл. Слави), Малий Микільський собор (сучасна Арсенальна пл.), Трьохсвятительська церква (була б зараз у подвір'ї МЗС на вул. Десятинна), сама Десятинна церква. Тільки на фотографіях можемо бачити «цивільні» домінанти — хмарочос Гінзбурга (на місці готелю Україна); Міську Думу (сучасний Майдан Незалежності). Містобудівний злочин вже доби незалежності — знос Сінного ринку (вул. Бульварно-Кудрявська, 17).

На жаль, час незалежності не став для міста часом усвідомленого розвитку.

Деякі з існуючих домінант отримали ганебне приниження статусу. Свіжі приклади: будівлю з зіркою (Хрещатик, 25) «закриває» Linden Luxury Residences; шедевр Городецького, Костел Святого Миколая (вул. Велика Васильківська, 75) губиться на фоні БФК Metropole, Центральний палац урочистих подій на проспекті Перемоги біля нової забудови тепер виглядає МАФом.

Найгіршим проявом сучасних домінант експерти назвали великі недобуди, які чудово видно з усього міста: БФК Sky towers, просп. Перемоги, 13; будівля по вул. Митрополита А. Шептицького, 2 та ін.

Синонімами несмаку та лідерами за негативними відгуками стали найвища будівля столиці — Кловський, 7 та ЖК «Поділ-Престиж» (Ніжній Вал, 27).

Спотворена панорама Києва з Дніпра — висотками на Грушевського, 9 та ЖК Diamond Hill.

Серед позитивних прикладів ставлення до домінант експерти віднесли завершену реконструкцію НСК «Олімпійський» та розпочате приведення до ладу Мистецького арсеналу. Позитивним прикладом може стати також реновація споруд Арсеналу та площі. Але якщо реновація споруд військового заводу під новітні функції визвала захоплення громади та спеціалістів, то ситуація з казармою та Микільською брамою дещо складніша. Ця велична споруда, яка за радянських часів була знівельована розташуванням вестибюля метро Арсенальна, після реставрації буде відкрита з боку площі. Але зі сторони Маріїнського парку планується спорудження торговельного центру, який хоч і невисокий, але закриє фасад.

Приклад історичної домінанти, найважливіший символ самоврядування, який доцільно і можливо відновити — Київський магістрат на Контрактовій площі.

Нагальна потреба найшвидше повернути до нормального стану пам’ятки-домінанти:

- Мистецький арсенал (вул. Лаврська 10-12);

- Гостинний двір (Контрактова пл.);

- Телевежа на Сирці;

- Річковий вокзал (Поштова пл.).

«Треба зберігати не тільки цінні об'єкти, а й простір біля них (охоронна зона). І навіть слід піти далі: для об'єктів особливого культурного і туристичного значення треба робити (фахово) розкриття у просторі включно зі знесенням прибудов. Наприклад: одна з найцікавіших будівель старого Подолу досі залишається вбудованою у сусідню споруду — Кам'яниця київського війта по вул. Костянтинівська 6/8», — вважає Гліб Ушаков.

Чи став домінантою флагшток біля Родини-Матері або «маяк інновацій» в UNIT.City? За яких умов можна очікувати що цю роль візьмуть на себе амбіційні ЖК чи великі ТРЦ? 

«Чому деякі висотні будівлі дуже дратують киян? Наприклад, горезвісний Кловський узвіз, 7? Бо він «сперечається» із Дзвіницею! А цей факт піднімає в містянах хвилю відчуття, що головний символ міста нехтується, нівелюється, практично знищується. Чому будівля Міністерства інфраструктури України на проспекті Перемоги не дратує, а нові висотні будівлі навпроти навпаки? Бо вони сперечаються із існуючим хмарочосом і з будівлею Центрального Палацу урочистих подій. І не просто спорять, а практично знищують містобудівний акцент, хай і не висотний», — вважає Ганна Бондар.

«Продовження хаотичної забудови центральної частини міста висотними ЖК вже перетворює містобудівну композицію на суцільний бізнес без врахування естетики і не залишає можливості для підкреслення ландшафту, акцентування і розкриття планів з різних візуальних панорам. Навіть, виходячи з невідповідності вуличної мережі, інженерних систем і соціальної інфраструктури, по відношенню до великої кількості нових будівель підвищеної поверховості у центрі міста, слід повернути контроль за дозволами будувати на будь-якому клаптику центра вище 27 метрів. Тепер серед груп висоток буде губитись будь-яка важлива культурна споруда і не стане домінантою у композиції, навіть якщо буде на верхівці гори», — констатує Ушаков.

Генплан, блакитні лінії та референдум

Причиною «домінантного» безладу є розвиток міста без плану. Ганна Бондар наголошує, що Київ — єдине місто в Україні, де немає жодної легітимної містобудівної документації. «Чинний Генплан не виконується і є розбалансованим з огляду на тисячі земельних ділянок, виданих під будівництво міською радою всупереч Генеральному плану. Історико-архітектурний опорний план — відсутній, зонінг — відсутній, детальні плани територій протирічать чинному генеральному плану і часто оскаржуються в судах, проєкт Генерального плану вже багато років не приймається — київські політики не готові брати на себе політичний тягар незрозумілого за метою документу... Це і є причиною так званої хаотичної забудови», — підкреслює Ганна Бондар.

Сергій Целовальник наголошує, що мають бути розроблені та затверджені правила, за якими забудова Києва, точніше його ландшафт, не може бути спотворений.

«Пам’ятаю, як років п’ятнадцять тому на засіданні Архітектурно-містобудівної ради при головному архітекторові міста розглядалася робота колективу фахівців під егідою Академії архітектури. Назва, щось на кшталт «Розташування висотних будівель у Києві». Я був збентежений! Академія, фахові доповідачі, наукоподібна подача, але все звелося до схеми, на якій за якимось умоглядним колом — частина на правому березі, частина — на лівому — були намальовані кольорові плями на вільних від забудови ділянках, з поясненням поверховості ймовірних будівель на цих плямах. Не хочу сказати, що все було помилково, але в історичному місті та на складному рельєфі цієї роботи було надто замало. 

Років п’ятнадцять тому видатний архітектор Києва Віктор Григорович Ширяев самотужки почав створювати віртуальну електронну модель нашого міста, яка згодом стала єдиним точним інструментом аналізу забудови на складному рельєфі. Наполегливо та методично Віктор Григорович «побудував» практично увесь Київ, що дає змогу розглядати пропозиції у любому кутку міста. Наприклад, заливши тальвеги міського рельєфу побудованого макету червоним «кисілем» до певної позначки, яка не впливала на силует та панораму центра міста з Лівого берега, ви миттєво мали побачити як з-під цього кисілю виповзли усі «дисонансні» об’єкти», — розповідає Целовальник.

Нагадаємо, оновленими ДБН прописані так звані «блакитні», «зелені» та інші кольорові лінії. «Але у нормах не було аж ніяким чином пояснене, як ці лінії мають бути встановлені. Для того, щоб встановити у конкретному місці ту чи іншу «кольорову лінію», треба виконати кропітку наукову чи візуалізаційну роботу.  В іншому разі буде знов те, що трапилося з пресловутими 27 м у центральній частині міста», — наголошує Целовальник.

Гліб Ушаков назвав комплекс мір, які можуть бути корисними:

- обов'язковість процедури оприлюднення проєктів громадських будівель і споруд до початку будівництва;

- системність відкритих архітектурних конкурсів на важливі у містобудівному аспекті громадські об'єкти, для об'єктів державної і комунальної форми власності ці конкурси мають бути обов'язковими;

- можливість впливу і офіційної рефлексії на архітектурно-містобудівні процеси Національної спілки архітекторів України, інших організацій і спільнот фахового середовища.

Наші міста потребують дієвих механізмів контролю і регулювання забудови.  Наприклад, обмеження висоти будівель відповідно до планувальних зон; не дозволяти ущільнення і підвищення забудови без збільшення потужності транспортної і інженерної інфраструктури, не дозволяти ущільнення житлової забудови без створення нових об'єктів соціальної інфраструктури; можливість зносити незаконні і небезпечні будівлі (Монстр на Музейному провулку), повертати місту ділянки довгобудів після визначеного терміну, також повертати місту пам'ятки архітектури, які приватні власники доводять до руйнації, зупиняти будівельні роботи чи процес знесення за потреби розібратись у ситуації.

Ганна Бондар пропонує звернутись до світового досвіду вирішення подібних викликів. «Наведу два приклади — Мюнхен і Нью-Йорк. В одному (Мюнхен) немає будівлі вищої за Фрауенкірхе (Собор Пресвятої діви Марії — головний храм Мюнхена). Містяни якось зібралися, провели референдум і вирішили, що ніхто в їхньому місті не буде будувати вище за нього. І всі плани підлаштували під думку місцевої громади. А до чого тут Нью-Йорк? — спитаєте ви, — Там же одні хмарочоси в центрі! А до того, що весь нижній Мангеттен і є містобудівною домінантою міста. Містяни зібралися, прийняли зонінг і так домовилися», — наводить приклади Бондар.

Як же домовитися киянам? Першочергове завдання — обговорення та прийняття нарешті Генплану. «Без плану у нас як було, так і буде: не містобудівні домінанти, а мухи з котлетами на різдвяному столі», — обурюється Бондар.

В Верховній Раді сьогодні розглядаються окремі ініціативи щодо зняття корупційних ризиків в системі архітектурно-будівельного контролю. Одним з інструментів пропонується видалення детальних планів територій з системи містобудівної документації, як таких. «Моя думка така: ні, так це не робиться. Планів має бути більше, планів — якісних, планів — чітких, підкріплених бюджетуванням і ретельно обговорених з громадою, тоді і корупційних ризиків стане набагато менше, адже не буде ручного управління містом. Іншою ініціативою, вже від Уряду, є законопроект «щодо протидії хаотичній забудові». Нарешті! — скажете ви, а я відповім: в законопроєкті необхідно лише чотири абзаци: без планів — не будуємо, плани розробляємо на містобудівних конкурсах — шукаємо найкраще рішення, в історичному центрі будуємо за результатами архітектурних конкурсів — шукаємо найкраще рішення, а якщо не за конкурсом — проводимо фахове обговорення на Містобудівній раді із головним архітектором міста і, звісно, розвиваємо максимально широке обговорення процесів», — підкреслює Бондар.