Property Times Думка

Законопроєкт №6383 про обов'язкове інформаційне моделювання будівель (BIM) для державних об'єктів викликав гостру дискусію в професійній спільноті. Одні експерти бачать у цьому прорив до європейських стандартів та інструмент боротьби з корупцією у відбудові. Інші застерігають: примусове впровадження без підготовки ринку може знищити малий бізнес і перетворити BIM на формальність. Чи готова Україна до цифрової революції в будівництві?

Property Times зібрав думки практиків, освітян та представників галузевих асоціацій, щоб з'ясувати: BIM — це інструмент розвитку чи бар'єр? Експерти сходяться в одному: технологія потрібна, але питання в тому, як її впроваджувати.

Анна Кирій,
архітектор, керівник «Архітектурно-проектна група Анни Кирій», віцепрезидент НСАУ

Думаю, що український будівельний ринок не готовий зараз до обов'язкового та примусового впровадження BIM, яке пропонується в законопроєкті 6383. Тут є безліч бар'єрів: технологічні, фінансові, кадрові... Але основний, я би сказала, — культурний. Я не бачу запиту на розробку проєктів у BIM навіть у комерційних замовників, не кажучи вже про бюджетників. Основний запит не змінився: «Проєктна документація за найнижчою ціною та якнайшвидше». Той самий запит і у держави насправді. За таким принципом запроєктовані всі публічні закупівлі проєктних послуг.

З цим треба працювати, саме із запитом замовників, роз'яснювати переваги, недоліки BIM, рівні деталізації, суть самого будівельно-інформаційного моделювання. Тобто формувати цей запит. Без такого запиту і розуміння потреби в BIM обов'язкове його запровадження перетвориться просто на фейк. І цей фейк по суті муситимуть виконувати керівники проєктних бюро, які випускають проєктну документацію. Бо вони є першою ланкою проєктного процесу.

BIM може спрацювати тільки якщо його будуть використовувати не тільки архітектори, а й всі інженери, замовники, експерти, технагляд, будівельні компанії, виконроби на будмайданчиках, експлуатаційні служби під час експлуатації. Тобто на всьому ланцюжку створення та життєвого циклу об'єкта архітектури. Зараз реалії такі, що в BIM працюють архітектори навіть без запиту замовників, але вже на етапі інженерних розділів цей BIM помирає. Бо якщо в Києві ще можна знайти інженерів-проєктувальників у BIM, то в регіонах майже неможливо. Чи знайдете ви замовників у відділах капітального будівництва в громадах, які користуються BIM, — питання риторичне. Я не бачила жодного виконроба в Україні, який використовує BIM-модель на будівництві. Вартість та строки розробки проєктів у BIM також суттєво підвищаться. І як це корелюється з наявним запитом: «Проєктна документація за найнижчою ціною та якнайшвидше?»

Існує безліч інструментів впровадження BIM окрім примусу — навчання, стимулювання, підтримка, пілотні проєкти, інформаційні кампанії... Але законотворці мислять тільки в категоріях примусу, на жаль.

Звісно, обов'язковий BIM — це удар по малих та середніх забудовниках, як і по невеликих архітектурних бюро. Подібні рішення мають всі ознаки монополізації ринку, що під час війни несе величезні ризики для відбудови загалом та ринку проєктних і будівельних послуг зокрема.

Від Архітектурної палати НСАУ ми писали лист профільному підкомітету ВР посиланням на дослідження архітектурного ринку Європи за 2024р., проведеного Архітектурною Радою Європи, де зазначили:

• у 29 країнах ЄС є 142 тис. проєктних бюро, 580 тис. архітекторів; будівельний ринок Європи — 2600 млрд євро;
• архітектурні практики приносять 26 млрд євро в економіку Європи;
• 70% архітектурних практик складаються з однієї людини;
• переважна більшість архітектурних практик складаються з 1-5 людей;
• тільки 1% бюро має більш ніж 50 працівників, і це лише 10% від усіх архітекторів;
• середній річний дохід бюро — 237 тис. євро;
• середній річний дохід архітектора — 43,5 тис. євро;
• BIM-технології використовують тільки 27% (+2% від 2022);
• тільки 6% використовують BIM через вимоги замовників або через регуляторні акти;
• впровадження передових інструментів, таких як BIM, залишається обмеженим.

Дані по українському ринку станом на 2025 рік, згідно з дослідженням НСАУ:

• у ЄДЕССБ станом на 2025 рік є дані про 4588 сертифікованих архітекторів;
• це найнижчий рівень серед країн ЄС, орієнтовно 1 архітектор на 10 000 населення. У ЄС Україна найближче з кінця до Румунії, де коефіцієнт архітекторів втричі більший;
• згідно з опитуванням НСАУ, 40% архітекторів змінили сферу діяльності з 2022 року;
• 50% архітектурних практик — до 5 людей, 35% практик складаються з однієї людини;
• з 2022 року у 60% архітекторів зменшився дохід;
• середній річний дохід архітектора у 2025 році складає 420 тис. грн/8,6 тис. євро;
• обов'язкове впровадження BIM підніме вартість проєктування на 30%.

Вважаю, що такі законодавчі ініціативи, як примусове запровадження будівельного інформаційного моделювання (BIM-технології) на всіх етапах життєвого циклу об'єктів, повинні спиратися на аналітичні дані українського ринку, як у прикладі, який ми надали. І якось пора вже припиняти практику нашого уряду та профільного комітету створювати штучні бар'єри в професії, бо скоро в країні архітекторів не залишиться зовсім. А безкінечними розмовами та конференціями про відбудову їх не замінити.

Юрій Кривохатько,
архітектор, BIM-експерт, співзасновник ГО Ukrainian BIM Community

Поки що український будівельний ринок лише частково готовий до повноцінного впровадження BIM. Є окремі компанії, які вже давно працюють у BIM — переважно сформовані колективи з міжнародним досвідом або ті, що співпрацюють із закордонними замовниками. Однак більшість проєктних, підрядних і замовницьких служб досі не мають ані належного програмного забезпечення, ані навичок роботи з цифровими моделями.

Основні бар'єри — технологічний, кадровий та фінансовий. Технологічний бар'єр полягає у відсутності базової технічної інфраструктури: потужних комп'ютерів, серверів, ліцензій, хмарних рішень для спільної роботи. Кадрова проблема — це брак фахівців, які володіють не лише програмами (Archicad, Revit, Tekla тощо), а й методологією BIM: координацією, управлінням змінами, структурою даних. Фінансовий бар'єр означає, що перехід на BIM вимагає інвестицій у навчання, програмне забезпечення, стандарти та інфраструктуру, і для малого бізнесу це особливо відчутно. Реалістичні терміни підготовки — 4-5 років за умови державної підтримки, створення освітніх програм, сертифікації та допомоги підприємствам.

BIM не повинен лякати малі та середні компанії — він не потребує колосальних інвестицій, якщо процеси організовані правильно. Не потрібно купувати всі програми одразу. Головне — налагодити командну взаємодію між архітектором, конструктором, інженером, кошторисником, будівельником і замовником. Для малих і середніх компаній це може стати перевагою: менше помилок і переробок на будівництві, швидше погодження проєктів і передача даних підрядникам, можливість брати участь у міжнародних тендерах, де BIM уже є стандартом. Щоб уникнути монополізації, держава має створити відкриту BIM-екосистему: відкриті стандарти і бібліотеки типових елементів, безкоштовні навчальні ресурси, підтримку пілотних проєктів. Це дозволить навіть невеликим компаніям увійти в BIM-ринок без надмірних витрат.

Україна може використати досвід країн, які вже впровадили BIM. Велика Британія ввела обов'язковий BIM для державних замовлень у 2016 році, але 5 років готувала ринок — створювала стандарти, бібліотеки, проводила навчання. Важливим кроком стало створення CDE (Common Data Environment) — спільного цифрового середовища для всіх учасників. Скандинавські країни (Норвегія, Фінляндія) впроваджували BIM поступово через вимоги до державних і муніципальних проєктів, стандартизувавши обмін даними між різними програмами. Польща нині на схожому етапі: створює державні стандарти та пілотні проєкти.

Помилки, яких слід уникнути: впровадження обов'язковості без підготовки, що призведе до «BIM-фейку» — формального використання терміну без реальних змін, та ототожнення BIM із «однією програмою», замість розуміння його як процесу спільної роботи. Необхідні кроки підготовки включають розроблення єдиних правил командної взаємодії, створення державної CDE-інфраструктури, навчання та сертифікацію не лише фахівців, а цілих команд.

Оптимальний перехідний період для України — 4-5 років: перший рік — пілотні державні проєкти, другий-третій роки — навчання, стандартизація, база об'єктів, четвертий-п'ятий роки — розширення вимог на всі держфінансовані проєкти.

Григорій Мельничук,
к.т.н., декан факультету архітектури, будівництва та дизайну державного університету «Київський авіаційний інститут»

Якщо говорити про повноцінне і обов’язкове запровадження ВІМ, то наразі український будівельний ринок ще не готовий. За окремими розділами проєктної документації (наприклад, архітектурно-будівельні креслення, бетонні конструкції) впровадження ВІМ відбувається більш-менш нормально, але щоб проєкт загалом був побудований за концепцією ВІМ, то це дуже складно. Варто розуміти, що проєктування в ArchiCAD, Revit чи Tekla – це ще не BIM.

Необхідно навчати інженерів користуватися профільним програмним забезпеченням. При цьому не просто вчити, які кнопки та іконки натискати, а вчити вносити коригування в проєкт під час роботи над ним. При цьому так, щоб робота суміжних розділів не втрачалась. Наприклад, конструктор взяв і змінив розташування балок, після цього ці зміни повинні відобразитися в інших розділах. Розробників цих розділів повинен хтось поінформувати і надалі відстежувати зміни. Тобто повинна бути дуже організована командна робота під керівництвом BIM-менеджера. Певні фірми в Україні мають вже подібну BIM культуру, але більшість ні, і на це потрібен час.

Кожен розділ проєкту в ВІМ розробляється, як правило, на індивідуальному програмному забезпечені, яке досить дороговартісне. Відповідно, така проєктна фірма повинна мати стабільний портфель замовлень. Це, до речі, і до слова про терміни впровадження в галузі, тобто коли буде чимало проєктів. І тут варто розуміти, що чималий обсяг замовлень в рамках «повномасштабної відбудови», яка, сподіваємося, почнеться скоро, але лише із зупиненням активних бойових дій – полягатиме в ремонтних роботах, а не новому будівництві чи навіть реконструкції.

З іншого боку, тут мова про проєктні компанії, а не забудовників, а це дещо різні сегменти загалом ринку будівництва. Далеко не всі забудовники мають власні проєктні бюро, скоріше навпаки, співпрацюють з різними проєктними компаніями. А тут, як не крути, ВІМ – це про культуру проєктування, про вищу якість проєктів.

Власне, сама ідея обов’язковості ВІМ для проєктів з категоріями складності СС2 та СС3, що фінансуються за бюджетні кошти чи під державні гарантії і є найкращим механізмом поступового впровадження. Держава виставляє планку якості проєктування – адже мова про публічні інвестиції, це апріорі накладає вищий рівень відповідальності. Це цілком нормальна і поширена практика: хочеш працювати з державною чи муніципалітетами – маєш дотримуватися вищих стандартів.

Це не монополізує ринок, але стане гарним стимулом для проєктних компаній підвищувати власну спроможність у ВІМ. Будуть замовлення – буде і ширший ринок ВІМ-спеціалістів, і приватні забудовники, бачачи переваги ВІМ, переходитимуть на такий спосіб проєктування. Тобто держава, застосовуючи, на перший погляд, примусовий механізм, сприятиме формуванню ВІМ-екосистеми.

Андрій Антоненко,
директор UVT GROUP

Насправді ринок уже давно працює з BIM — щонайменше понад десять років, принаймні багато компаній. Тут важливо розуміти, про який саме ринок ідеться.
Якщо це українські фахівці, які працюють на закордон, зокрема на американський ринок, — то вони давно повністю у BIM.
Якщо ж ідеться про внутрішній ринок, орієнтований на українських замовників, то він ще лише розвивається, адже немає обов’язкових вимог з боку держави.
Проте все більше замовників, особливо тих, хто працює з міжнародним фінансуванням, починають вимагати BIM.
Тому, навіть без законодавчих вимог, цей ринок поступово розвивається.

Основні бар’єри — це, по-перше, відсутність нормативної бази, яка визначає офіційний статус BIM. По-друге, кадровий дефіцит, особливо серед інженерів мереж.
Архітектори, як правило, краще володіють Revit, а от із інженерами — справжній голод.
Втім, уже з цього року деякі виші почали впроваджувати магістратуру з BIM-менеджменту, і це — великий крок уперед.

Інша проблема — інфраструктура, яка поки що не вимагає BIM на всіх етапах.
Бракує державних стандартів, шаблонів, бібліотек та об’єктів, що сповільнює роботу.
І найголовніше — фінансування: наразі кошти на програмне забезпечення не передбачені, і нормативно ці витрати складно покрити.
Тому більшість компаній орієнтуються на закордонні проєкти.

Щодо малих і середніх забудовників: чи створить BIM бар’єр входу на ринок або перевагу великим компаніям?
Ні, не створить. Малий бізнес також може впроваджувати BIM на своїх рівнях — навіть частково, для контролю окремих елементів будівництва.
Більше того, ринок зараз настільки динамічний, що великі компанії теж не всі мають повноцінний BIM.
Тому обмежень немає — головне розуміти, що саме потрібно конкретному бізнесу.

BIM — це не лише програма, а широка система взаємодії між замовником, виконавцем і експлуатаційною компанією.
В Україні BIM поки найчастіше застосовують на етапі проєктування, поступово — під час будівництва, і поки рідко — на етапі експлуатації.

По суті, варто брати все нове, що ефективно працює у світі, і адаптувати лише те, що реально покращує процес проєктування або будівництва.
Повноцінне впровадження всього комплексу BIM — це питання часу, адже це велика інфраструктура, яка розвиватиметься поступово.

Щодо перехідного періоду — він фактично вже триває.
Багато компаній працюють у BIM, тож немає потреби в затяжному перехідному етапі.
Залишаються питання підготовки кадрів та фінансового забезпечення.
Реалістичним виглядає термін від одного до трьох років, протягом якого вся галузь може перейти на BIM.
Адаптаційний період для компанії зазвичай займає близько пів року, тому перехід на рівні країни за рік — цілком досяжний.

Максим Мятко,
головний інженер, співзасновник AIMM

Впровадження BIM в Україні — це не лише технологічне оновлення, а насамперед системна реформа галузі. 

Водночас важливо, щоб впровадження відбувалося не декларативно, а виважено та системно, бо на цей час необхідних елементів для якісного впровадження немає, лише намір.

Я не вважаю що нам, як спільноті, як фахівцям, підходить позиція критиків, що очікують готових рішень від держави.

Ми пропонуємо розробити разом з державою й професійною спільнотою НСАУ та BIM Community:

• пільгові програми та лізинг ліцензій від вендорів на перехідний період;
• технічні завдання для освітніх програм, адаптованих до українських реалій;
• підтримку освітніх проєктів, що базуються на реальних кейсах;
• посилення професійної освіти архітекторів та інженерів, через короткі програми під конкретні задачі;
• спільну розробку стандартів і норм BIM з архітекторами та експертами галузі.

Оптимальний строк для впровадження — не менше 5 років або не менше двох років після завершення війни, щоб забезпечити стабільний, реалістичний і безпечний перехід на цифрові стандарти. 

BIM —  інструмент не тільки проєктування, а й об'єднання фахівців і команд під проєкт, об'єднуючись з колегами на умовах поваги та ясних розподілень ролей в проєкті, можна створювати конкурентні проєкти.

В міжнародному сенсі, BIM — це мова інвестицій, мова довіри. Вона базується на прозорих, підтверджених даних, що забезпечують ефективне використання державних і приватних коштів.  В АІММ ми використовуємо систему BIM і це дозволяє інтегруватися в міжнародну парадигму. Це одна з причин, завдяки якій наразі проєкти компанії реалізовані в 14 країнах світу.

В Україну можна залучати інвесторів та давати прозорість процесів використання та управління ресурсами. Крім цього BIM дає можливість брати участь українцям в міжнародних проєктах та виходити на ринки інших країн, що потребують нашого досвіду, менш розвинених, точно так, як це відбувається в міжнародній практиці.

Тарас Лилик,
віцепрезидент Конфедерації будівельників України

Будівельне інформаційне моделювання (BIM) — це не просто програмне забезпечення, а комплексна технологія, яка дозволяє моделювати будь-який об’єкт будівництва максимально детально: від окремої цеглини до складних інженерних мереж. Кожен елемент у 3D-проєкті «живе» в цифровому середовищі, де відображено точне розташування, розміри, матеріали та вартість. Це дає змогу формувати кошторис буквально до копійки і забезпечує прозорість усіх етапів будівництва.Ще один дуже важливий плюс BIM — контроль експлуатації. Наприклад, у разі аварії в мережі або прориву труби, система дозволяє швидко визначити точне місце, де потрібен ремонт. Завдяки онлайн-синхронізації даних усі учасники процесу — від проєктантів до виконробів — завжди працюють із актуальною інформацією.

В Україні до масового впровадження BIM ринок поки не готовий. Перш за все, через високу вартість. Це стосується як програмного забезпечення, так і підготовлених кадрів на всіх рівнях — від проєктування до будівництва. Навіть для європейських країн BIM є дорогим і складним інструментом, тому перехід потребує часу та системної підготовки.

Впровадження обов’язкового BIM може стати викликом через фінансові та кадрові ресурси. Водночас воно відкриває нові можливості: точний контроль кошторису, прозорі процеси, зменшення ризиків і спрощення взаємодії з державними органами. Важливо запроваджувати підтримку та навчальні програми, а також поступове впровадження технології.

Міжнародний досвід показує: ефективне впровадження BIM можливе лише за умови поетапного впровадження та навчання кадрів. Найкраще брати приклад з країн, де використання BIM починалося добровільно та з пілотних проєктів, а не вводилось миттєво для всіх об’єктів. Перехідний період 3–5 років дозволяє галузі адаптуватися та забезпечити технологічну і кадрову готовність.

Ініціатива законопроєкту №6383 — важливий крок у розвитку будівельної галузі. Проте вона потребує доопрацювання, щоб BIM став ефективним інструментом, а не формальністю. Ця технологія — майбутнє українського будівництва, і рухатися до неї потрібно вже сьогодні. 

Гліб Федерякін,
директор з продажів ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ»

На нашу думку, український ринок вже має всі передумови для повноцінного переходу на BIM-проєктування. Компанія KONE, як світовий лідер у галузі ліфтобудування, вже понад п’ять років надає безкоштовну технічну підтримку, включаючи будівельні завдання у форматі BIM. Наші ключові партнери — архітектурні та проєктні бюро — активно використовують цю технологію, що значно підвищує ефективність та швидкість проєктування.

Додатково, завдяки KONE Studio — нашому безкоштовному онлайн-інструменту для архітекторів і девелоперів — можна легко інтегрувати BIM-моделі ліфтів KONE безпосередньо у проєкт, адаптуючи їх до конкретних параметрів будівлі. Це спрощує процес проєктування та допомагає створювати більш точні, узгоджені рішення.

Хоча технологічні, кадрові та фінансові фактори можуть уповільнювати процес, українські ВИШі вже інтегрували принципи BIM-моделювання у свої навчальні програми. Це свідчить про еволюційний розвиток галузі, а не про її стагнацію. Потрібен час для адаптації, але фундамент вже закладено.

Впровадження BIM не повинно створювати бар’єрів для входу на ринок. Навпаки, це відкриває нові можливості. BIM — це універсальний формат, який можна інтегрувати у вже наявне програмне забезпечення, без необхідності купівлі дорогих рішень. Такий підхід відповідає європейським та світовим стандартам, включаючи принципи сталого розвитку.