Готельний бізнес в Україні: нові вимоги до нерухомості та управління

Українська готельна галузь не просто адаптувалася до викликів війни, вона пройшла через значну трансформацію. Змінилися не лише умови роботи готелів і структура попиту, а й вимоги до самої готельної нерухомості: тепер від неї очікують автономності, безпеки, функціональності та можливості адаптуватися до різних сценаріїв використання. Готельний номер сьогодні — не лише простір для короткострокового відпочинку, дедалі частіше його використовують й для роботи та тривалого проживання. Змінюються підходи до управління об'єктами, а безбар'єрність і професійність персоналу набувають нового значення. 

Про те, які зміни стали частиною нового готельного продукту та які вимоги визначатимуть розвиток галузі в найближчі роки, Property Times поспілкувався з представниками готельного бізнесу.

Готель як простір стабільності: як змінилися очікування гостей

Війна не скасувала традиційних функцій готелю, але суттєво розширила перелік вимог до нього. Якщо раніше під час вибору місця проживання гість передусім оцінював розташування, комфорт номера, якість сніданку та рівень сервісу, то тепер до цих критеріїв додалися безпека й здатність закладу забезпечувати безперервну роботу в умовах зовнішніх обмежень.

CEO Ribas Management Юлія Косенко звертає увагу на зміну самого поняття комфорту. За її словами, готель і надалі залишається місцем для відпочинку та ділових поїздок, але тепер від нього очікують ще й відчуття стабільності.

«Ми звикли говорити, що готель продає не квадратні метри, а досвід проживання. І передбачуваність сьогодні — важлива частина цього досвіду.

Гість хоче розуміти, що навіть за складних зовнішніх обставин він зможе нормально виспатися, прийняти душ, працювати, залишатися на зв'язку та отримати допомогу персоналу. Водночас я б не протиставляла безпеку й гостинність. Безпека стала обов'язковою умовою, але не замінила якісного сервісу.

Просто раніше комфорт асоціювався переважно зі зручностями. Сьогодні комфорт — це ще й упевненість, що базові речі працюватимуть за будь-яких обставин», — пояснює Юлія Косенко.

За словами виконавчої директорки Асоціації готелів та курортів України Антоніни Рябих, безпека, автономність і здатність забезпечувати безперервність основних послуг стали принципово новими критеріями, які впливають на вибір готелю.

При цьому, наголошує експертка, традиційні складові готельного продукту нікуди не зникли. Якісний сон, комфорт, ресторанний сервіс і стандарти гостинності залишаються важливими. Однак тепер вони мають поєднуватися зі здатністю об'єкта працювати під час кризових ситуацій.

Змінилася й структура туризму. Керуючий партнер ArtBuild Hotel Group Олексій Євченко зазначає: «Якщо раніше значну частину попиту формували ділові поїздки, то тепер активніше розвивається внутрішній туризм. Обмеження можливостей виїзду за кордон і потреба людей змінити обстановку сприяють розвитку готельних проєктів, зокрема в західних областях. Під час війни готелі змінили свою функцію: від місця звичайного відпочинку до простору, де людина може відновити спокійний сон і отримати відчуття безпеки».

Експерти зазначають, що зміни торкнулися й повсякденних сервісів та організації перебування гостей.

CEO мережі Senator Hotels & Apartments Марина Лео звертає увагу, що через обмеження дозвілля, комендантську годину та безпекові вимоги змінилася робота консьєржів: більше уваги приділяється практичним потребам гостей. Перебудувалася й транспортна логістика. Закриття повітряного простору призвело до скасування аеропортових трансферів, зміни маршрутів і транспортних сполучень. Організовуючи перевезення, готелі тепер мають враховувати комендантську годину та безпекову ситуацію.

Окремим питанням стала гнучкість бронювання. Гості можуть затриматися через проблеми з транспортом, повітряні тривоги або зміну особистих обставин. Тому можливість змінити дати заїзду й виїзду, продовжити перебування або переглянути умови скасування бронювання стала важливою частиною сервісу.

Змінилася й маркетингова комунікація. За словами Марини Лео, якщо раніше готелі могли робити акцент на панорамних краєвидах, розташуванні на високих поверхах або близькості до туристичних об'єктів, то тепер дедалі більше значення мають практичні характеристики: укриття, генератор, резервне водопостачання, автономне опалення та стабільний інтернет.

Іншими стали навіть уподобання щодо вибору номера. «Номери на цокольних або нижніх поверхах, з меншими вікнами, можуть бути одними з найбільш затребуваних через відчуття більшої безпеки», — пояснює Марина Лео.

Ще одна тенденція — розвиток pet-friendly напрямку. Через вимушені переїзди та евакуацію люди частіше подорожують із домашніми тваринами, тому готелям доводиться переглядати правила проживання та шукати більш гнучкі підходи.

Таким чином, готельний продукт поступово змінюється не через відмову від традиційної гостинності, а через розширення її змісту. Від закладу очікують, що він зможе забезпечити звичний рівень обслуговування навіть тоді, коли звичні умови для цього відсутні.

Безпека та автономність

Ще один чинник трансформації галузі, на якому акцентують увагу експерти, — нові інженерні та архітектурні рішення. Укриття, резервне живлення, водопостачання, опалення та зв'язок перейшли із категорії додаткових переваг до обов'язкових складових якісного готельного продукту.

Антоніна Рябих наголошує, що йдеться не про встановлення окремого генератора чи наявність підвального приміщення, а про комплексну систему забезпечення безперервної роботи готелю.

До її складових належать безпечний простір для гостей і персоналу під час повітряних тривог, резервні джерела електроживлення, автономність водопостачання й опалення, стабільний зв'язок та чіткі операційні протоколи. Важливо також передбачити зрозумілу навігацію, евакуаційні маршрути, освітлення укриттів і можливість перебування там протягом тривалого часу.

Окрему увагу експертка приділяє підготовці персоналу. Навіть сучасне технічне обладнання не гарантує належного рівня безпеки, якщо працівники не знають, як діяти під час повітряної тривоги, евакуації або відключення електроенергії.

«Саме тому регулярні навчання та чітко відпрацьовані алгоритми є невіддільною частиною готельного менеджменту сьогодення», — наголошує Антоніна Рябих.

На жаль, далеко не всі готелі фізично та фінансово можуть забезпечити повний спектр заходів з безпеки та автономності.

Площі приміщень, доступні потужності, можливості зберігання пального й води та встановлення додаткового обладнання не завжди дозволяють реалізувати всі бажані рішення.

«З точки зору експлуатації автономність коштує дорого. У деяких інженерних вузлах або режимах роботи витрати можуть навіть подвоюватися, ніж у звичайних умовах. І для багатьох діючих об'єктів питання вже давно не в тому, чи потрібна автономність, а в тому, як довго бізнес може фінансово її утримувати» , — зазначає Марина Лео. 

Отже, для готельєрів постає нова задача — як організувати роботу резервних потужностей з урахуванням економіки об'єкта. Резервне обладнання потребує пального, технічного обслуговування, ремонту та регулярної перевірки. Водночас від його наявності залежить, чи зможе готель продовжувати приймати гостей і надавати базові послуги.

На думку Юлії Косенко, автономність варто розглядати не просто як додаткові капітальні вкладення, а як інвестицію в безперервність роботи готелю. «Якщо об'єкт не може приймати гостей або забезпечувати базові послуги під час відключень, наслідками стають не тільки незручності. Це також повернення коштів, втрачений дохід, негативні відгуки та репутаційні ризики. Тому під час планування нового будівництва варто прораховувати не лише вартість резервних систем, а й економічні наслідки їхньої відсутності», — коментує експертка.

Важливою є й різниця між новим будівництвом та модернізацією вже діючих об'єктів. Як пояснює Антоніна Рябих, закласти необхідну інженерну інфраструктуру на етапі проєктування зазвичай ефективніше, ніж адаптувати вже збудований готель. При цьому універсального відсотка здорожчання немає: витрати залежать від масштабу об'єкта, категорії, конструктивних особливостей, стану інженерних мереж і рівня автономності.

«Важливо дивитися не лише на CAPEX, — наголошує Марина Лео. — Рішення, які девелопер приймає на етапі концепції, потім роками впливають на OPEX, гнучкість і здатність об’єкта проходити через кризи». 

За словами Олексія Євченка, безпекові рішення з часом матимуть більше функцій. Зокрема, вже обговорюється можливість подвійного використання приміщень, які в майбутньому слугуватимуть укриттями. Наприклад, вони можуть виконувати функції конференц-залів, back of house або технічних приміщень для потреб готелю.

Подібний підхід дає змогу не створювати простори, які використовуватимуться лише в надзвичайних ситуаціях, а інтегрувати безпекову інфраструктуру в загальну функціональну концепцію об'єкта.

Для нових проєктів це означає необхідність від самого початку передбачати різні сценарії експлуатації. Марина Лео наголошує, що готельні комплекси мають проєктуватися не під одну ідеальну ситуацію, а з можливістю перемикатися між централізованими та резервними системами й змінювати режими роботи.

На думку Олексія Євченка, навіть після завершення війни вимоги до безпеки й автономності залишатимуться актуальними протягом наступних десятиліть.

Безбар'єрність — не просто додаткова опція 

Війна збільшила кількість людей, які потребують доступного середовища. Треба розуміти, що справжня безбар’єрність — це не просто кілька адаптованих номерів, а цілісна система, яка включає не тільки архітектурні та інженерні рішення, а й людський фактор. 

Передусім доступність потрібно оцінювати з погляду всього маршруту гостя, наголошує Юлія Косенко. 

«Доступність більше не можна розглядати як додаткову опцію, яку готель створює для окремої категорії гостей. Ми маємо думати про весь шлях людини: від паркування та входу до рецепції, ліфта, номера, ресторану, SPA та укриття. Особливо важливо, щоб це були не формальні рішення, а простір, яким людина дійсно може користуватися самостійно», — підкреслює CEO Ribas Management.

На її думку, це потребує перегляду не тільки архітектурних рішень, а й стандартів обслуговування та підготовки персоналу. 

«Важливим є навчання персоналу коректній взаємодії з гостями з різними потребами», — зауважує Антоніна Рябих. 

І тут потрібно зважати на ще один значущий аспект — стрес та втома персоналу, який забезпечує роботу готелів. «Сервіс завжди має дві сторони — гостя і працівника. У 2022–2023 роках було дуже багато взаємної толерантності. Сьогодні вже накопичилося величезне виснаження, і в кожного воно проявляється по-своєму. Тому залишатися гостинним зараз — це не просто про професіоналізм. Це про здатність залишатися людяним, щирим і чесним», — говорить Марина Лео.

Експертка наголошує, що працівники готелів також переживають повітряні тривоги, безсонні ночі, проблеми з транспортом і відключення електроенергії. Попри це, вони продовжують забезпечувати гостям звичний рівень обслуговування.

На думку Марини Лео, саме команда є важливою складовою вартості готельного активу. Людяність і якість взаємодії з гостями безпосередньо впливають на повторні візити, рекомендації, лояльність і фінансовий результат. Тому кадрове питання не можна відокремлювати від розвитку готельної нерухомості.

Номерний фонд і сервіси

Зміна тривалості перебування та потреб гостей впливає і на планування номерів, і на набір послуг. Якщо класичний готельний номер традиційно був розрахований передусім на ночівлю та короткий відпочинок, то тепер дедалі частіше від нього очікують можливості організувати повсякденний побут.

Особливо це стосується гостей, які залишаються на кілька днів або тижнів, поєднують проживання з роботою чи подорожують із сім'єю.

За спостереженнями Юлії Косенко, зростає попит на номери з мінікухнями, об’єкти, які можуть запропонувати послуги пральні, зручні робочі місця, стабільний інтернет і достатньо місця для зберігання речей. Проте вона застерігає від універсалізації цього підходу: не кожному готелю потрібні кухні в номерах або окремі коворкінги. Набір функцій має відповідати цільовій аудиторії та бізнес-моделі конкретного об'єкта.

Потрібно розділяти потреби гостей залежно від тривалості перебування. Як зазначає Антоніна Рябих, для людини, яка приїхала у відрядження на одну-дві ночі, пріоритетними залишаються комфортний номер, якісний інтернет, можливість працювати та гарантоване надання базових послуг. Для сімей і гостей, які проживають тривалий час, важливішими стають додаткові побутові функції.

За словами експертки, поширення набувають формати, що поєднують традиційний готельний сервіс із можливостями повноцінного проживання: номери з кухонними зонами, пральні самообслуговування, простори для роботи та тривалого перебування. Окремі готелі розвивають інфраструктуру для сімей із дітьми, облаштовуючи дитячі кімнати та ігрові простори. Проте про масовий перехід усіх закладів до такого формату не йдеться: потреби міського готелю, курортного комплексу й апарт-готелю різняться.

«Статистика свідчить, що короткострокове проживання продовжує домінувати в багатьох сегментах ринку. За даними HotelMatrix за січень–вересень 2026 року, частка проживань тривалістю одну ніч становила приблизно 62% у Києві та Львові. В Одесі цей показник становив близько 45%, тоді як у Буковелі структура перебування інша: значну частку займають проживання тривалістю дві-чотири ночі, що відповідає курортній специфіці регіону. Наразі немає підстав говорити про перехід українського готельного ринку до довгострокового проживання», — коментує Антоніна Рябих.

Апарт-готелі: функціональність плюс професійне управління

Попри те, що інтерес до апарт-готелів в Україні посилився, цей формат все ж таки не варто розглядати лише як відповідь на воєнні обставини. 

Олексій Євченко наголошує, що потрібно розрізняти різні бізнес-моделі. Апарт-готелі, на його думку, передусім є альтернативним інструментом інвестування для українців, які купують нерухомість із розрахунком на дохід від її подальшого використання. Це не тотожне створенню доступного готельного фонду для тривалого проживання.

За словами Юлії Косенко, апарт-готелі та інші формати тривалого проживання потрібно розглядати окремо, оскільки вони мають різну економіку. Апарт-готель може приймати гостей як на короткий, так і на тривалий термін. Для оператора це дає змогу гнучкіше управляти попитом: за довгострокового проживання зменшується частота заїздів і виїздів, скорочується кількість операцій, пов'язаних зі зміною гостей, а завантаження стає більш прогнозованим. Проте тривалі заїзди передбачають іншу тарифну модель, тому сам по собі високий відсоток завантаження ще не гарантує кращого фінансового результату.

Ще на одну важливу відмінність звертає увагу Антоніна Рябих: апарт-готель як формат розміщення не слід плутати з кондомініумною моделлю інвестування. Апарт-готель поєднує функціональність апартаментів із професійним готельним сервісом, тоді як кондомініумна модель передбачає придбання окремих одиниць нерухомості різними інвесторами з подальшою передачею в управління оператору. Тобто модель власності сама по собі не визначає ані формат готелю, ані якість його послуг чи ефективність роботи.

Для девелопера важливо ще на етапі концепції визначити цільову аудиторію, передбачити відповідне планування та розрахувати економіку майбутнього об'єкта.

Завантаженість і тарифна політика

Український готельний ринок не можна оцінювати як єдине ціле: завантаженість об'єктів суттєво відрізняється залежно від міста, структури попиту та безпекових умов. Це видно з даних за січень–вересень 2026 року, які наводить Антоніна Рябих, виконавча директорка Асоціації готелів та курортів України: за інформацією HotelMatrix, середнє завантаження готелів за цей період становило 59,4% — у Львові, 57,7% — у Буковелі, 39,6% — у Києві та 35,7% — в Одесі.

Різниця між показниками відображає неоднакові умови роботи готелів у різних регіонах. Львів і Буковель мають іншу структуру попиту, ніж Київ чи Одеса: на неї впливають туристичні поїздки, ділова активність, сезонність і безпекова ситуація. Тому однакові підходи до формування тарифів і планування завантаження не можуть бути ефективними для всіх цих ринків.

Оцінюючи роботу готелю, важливо враховувати не лише кількість зайнятих номерів, а й дохід, який вони приносять. Юлія Косенко пояснює, що оператори аналізують взаємозв'язок трьох показників: завантаження, середнього тарифу та RevPAR — доходу від номерів у розрахунку на один доступний номер.

«Високе завантаження саме по собі ще не означає, що готель працює ефективно», — наголошує експертка.

Цей принцип важливий і для оцінки тарифної політики. Наразі тарифи демонструють поступове відновлення середньої вартості проданого номера. За даними HotelMatrix, які наводить Антоніна Рябих, середній тариф (ADR) за січень–вересень 2026 року становив:

• Київ — 3 020 грн, зростання на 20,4% порівняно з аналогічним періодом 2025 року;
• Львів — 3 490 грн, зростання на 8,1%;
• Буковель — 8 540 грн, зростання на 21,8%;
• Одеса — 3 406 грн, зростання на 14,1%.

«Важливо не трактувати зростання тарифу як відповідне зростання прибутковості готельного бізнесу. Збільшуються витрати на енергоносії, оплату праці, технічне обслуговування, безпеку, ремонт і забезпечення автономності. Тому навіть за позитивної динаміки середнього тарифу фінансовий результат окремого готелю може залишатися складним», — зауважує виконавча директорка Асоціації готелів та курортів України.

Отже, для готельного бізнесу важливо не просто нарощувати завантаженість або підвищувати вартість номера. Ефективність залежить від того, наскільки тарифна політика відповідає реальному попиту в конкретній локації та чи покриває дохід операційні витрати об'єкта. Саме тому показники завантаження, середнього тарифу й RevPAR потрібно аналізувати разом, а не використовувати окремо для оцінки стану ринку.

Гібридні функції

Під час повномасштабної війни готельна інфраструктура продемонструвала здатність виконувати функції, які не завжди передбачалися початковими концепціями об'єктів. Готелі приймали внутрішньо переміщених осіб, розміщували представників міжнародних організацій, волонтерів і журналістів, надавали приміщення для роботи гуманітарних місій.

Цей досвід показав, що готельна нерухомість може бути не лише комерційним простором для розміщення гостей, а й частиною інфраструктури підтримки суспільства. Однак експерти розрізняють тимчасову адаптацію об'єкта до нових обставин і свідоме створення гібридної бізнес-моделі.

Досвід, набутий в перші місяці повномасштабного вторгнення, коли готелі стали центрами гуманітарної підтримки, згодом частково трансформувався у більш структуровану співпрацю з бізнесом, міжнародними та гуманітарними організаціями, зауважує Антоніна Рябих.

Зокрема, готелі можуть забезпечувати довгострокове проживання працівників міжнародних місій, надавати конференц-простори, організовувати харчування та супутні послуги. Така співпраця може оформлюватися через корпоративні договори, довгострокові контракти на розміщення, закупівлю послуг міжнародними організаціями або окремі соціальні проєкти за участю державних і місцевих органів влади.

Для готельного бізнесу перевагою таких контрактів є прогнозованіше завантаження та грошовий потік. «Водночас такі договори часто передбачають спеціальні тарифи, тому економічна доцільність залежить від співвідношення доходу і витрат, необхідних для забезпечення належного обслуговування гостей», — пояснює Антоніна Рябих.

Юлія Косенко наголошує, що для керуючої компанії важливо розуміти, за якою саме моделлю працює новий напрям. Наприклад, тривале проживання співробітників міжнародної організації може бути звичайною комерційною послугою, оформленою корпоративним контрактом. Розміщення ВПО в межах гуманітарної програми передбачає іншу систему фінансування та критерії ефективності.

Якщо ж власник планує поєднати готель із медичним або реабілітаційним центром, це потребує зовсім іншого рівня підготовки приміщень, обладнання, персоналу та організації процесів.

«Тому я б не радила власникам додавати нові функції лише тому, що на них виник попит. Спочатку потрібно відповісти на декілька запитань: хто наш клієнт, хто платить за послугу, які потрібні інвестиції, як зміняться операційні витрати та чи не створює новий напрям ризиків для основного готельного продукту.

Гібридність має сенс тоді, коли вона посилює економіку об'єкта, а не просто збільшує кількість послуг», — пояснює CEO Ribas Management.

Натомість Марина Лео застерігає від того, щоб називати гібридизацію вже сформованою бізнес-моделлю без достатньої кількості успішних прикладів. За її словами, окремі готелі під час війни справді виконували додаткові функції, але перетворення їх на медичні, реабілітаційні чи інші спеціалізовані об'єкти означає фактичну зміну операційної моделі.

«Гнучкість простору — це добре, навіть ідеально. Але гнучкість не означає, що будівля однаково ефективно виконає будь-яку функцію», — наголошує експертка.

Для нових проєктів вона вважає доцільним передбачати можливість зміни призначення окремих просторів залежно від попиту. «Частина просторів має мати можливість змінювати функцію залежно від попиту: робота, проживання, зустрічі, сервісні функції. Це вже не просто дизайнерське рішення. Це питання довгострокової інвестиційної якості об’єкта», — вважає Марина Лео.

Гібридність не обов'язково має означати перетворення готелю на зовсім інший тип нерухомості. Йдеться про розширення переліку послуг, роботу з новими категоріями гостей і можливість використовувати окремі приміщення за різними сценаріями. При цьому кожна додаткова функція має бути обґрунтована з погляду попиту, інвестицій і витрат на експлуатацію.

Якою буде готельна нерухомість після війни

Більшість змін, які сьогодні відбуваються в українській готельній галузі, експерти вважають довгостроковими. Навіть якщо окремі технічні рішення з часом зміняться або втратять актуальність, сама логіка проєктування й управління готелями вже не повернеться до довоєнної.

Юлія Косенко виокремлює кілька складових, які визначатимуть якість готельної нерухомості в майбутньому: інженерну стійкість, безбар'єрність, гнучкість простору та професійне управління.

Останній пункт, на її думку, заслуговує на особливу увагу інвесторів. Адже вартість готелю формується не лише фізичним станом будівлі, а й здатністю об'єкта стабільно генерувати грошовий потік, якістю управління, репутацією та силою бренду.

«Коли ми говоримо про повторних гостей, стандарти сервісу, контроль витрат, роботу з доходами — усе це в підсумку впливає на економіку об'єкта. Тому я переконана, що роль професійних керуючих компаній зростатиме», — зазначає Юлія Косенко.

Марина Лео також вважає, що автономність, резервні системи, безпека та гнучкість простору потрібно закладати вже на етапі концепції нового проєкту. Водночас вона звертає увагу на проблему, яка може виявитися не менш серйозною за технологічні та фінансові обмеження, — дефіцит фахівців.

«На будь-якому етапі нового проєкту, від концепції до відкриття, потрібно чесно поставити собі питання: а чи є кому його реалізовувати? Чи є кому проєктувати, будувати, управляти? І якщо ми дивимося на горизонт кількох років, це може виявитися значно серйознішим викликом, ніж наявний дефіцит якоїсь технології чи матеріалу», — наголошує вона.

На думку експертки, кадровий фактор і нові підходи до організації роботи ставатимуть дедалі важливішими для інвесторів. Автоматизація, інші моделі управління та підвищення продуктивності можуть допомогти галузі адаптуватися до нових умов, проте технології не здатні повністю замінити людей.

Серед довгострокових стандартів Антоніна Рябих також називає ефективне управління ресурсами, автоматизацію операційних процесів та використання аналітики для управління доходами, прогнозування попиту й оптимізації витрат.

При цьому окремі рішення, продиктовані виключно воєнними обставинами, можуть із часом втратити актуальність або змінити призначення. Наприклад, це стосується надмірних резервних потужностей чи тимчасового перепрофілювання приміщень. Але сам принцип операційної стійкості залишиться важливим.

Нові проєкти 

За даними Асоціації готелів та курортів України, у 2026 році в Україні відкрили нові об'єкти розміщення загальною місткістю понад 1 500 ліжко-місць. Плани запуску нових проєктів на наступні роки також залишаються значними.

Показовою є географія майбутньої пропозиції: понад 88% представленого нового номерного фонду в анонсованих проєктах зосереджено у трьох карпатських областях — Івано-Франківській, Львівській та Закарпатській.

«Це свідчить про високу зацікавленість інвесторів у рекреаційних регіонах, але водночас порушує питання майбутньої конкуренції, сезонності та здатності ринку поглинути таку кількість нової пропозиції, — коментує Антоніна Рябих. — Тому сьогодні інвестору недостатньо оцінювати лише привабливість локації або потенційну вартість квадратного метра. Необхідно аналізувати реальний попит, сезонність, структуру гостей, конкурентне середовище, операційну модель і професійність майбутнього управління». 

Окремо експертка пропонує розмежовувати інвестиції в готельну нерухомість та інвестиції в готельний бізнес. Придбання апартаментів у популярній туристичній локації саме по собі не гарантує стабільного доходу. Фінансовий результат залежить від того, наскільки ефективно об'єкт залучає гостей, управляє тарифами та витратами й забезпечує належний сервіс.

Для інвестора важливим стає не тільки термін окупності будівництва, а й здатність об'єкта залишатися конкурентоспроможним у довшій перспективі.

«Для інвесторів моя рекомендація проста: оцінювати не лише те, скільки коштуватиме побудувати готель і коли він окупиться, а й те, наскільки стійким та конкурентоспроможним він буде через 5–10 років.

Справжня цінність готельної нерухомості — не лише в тому, скільки коштує об'єкт сьогодні, а й у тому, скільки він здатен заробляти завтра, і через роки», — підсумовує Юлія Косенко.