Екопроєкти в бізнесі: комерційна складова чи частина корпоративної відповідальності?

Автор: Ірина Настич

Сучасний бізнес – це не тільки про гроші, це й про корпоративну культуру, соціальну відповідальність та інше. Дедалі більше компаній доєднуються до екоруху, впроваджують у власних офісах підхід 3R (Reduce, Reuse, Recycle), беруть участь у флешмобах на кшталт #trashtag.

В міжнародних компаніях екокультура більш розвинена і впроваджується у всіх регіональних офісах, український бізнес також поступово розуміє важливість і доцільність екопроєктів.

Property Times спробував розібратися, чи готові українські компанії до активної участі в екопроєктах.

Соціальна відповідальність чи суто бізнес?

Прояви ековідповідальності можуть бути різними: від сортування сміття до модернізації виробництва, будівництва «зелених» об’єктів ті ін. І тут вже відбувається чіткий розподіл на просто соціальні проєкти та проєкти з комерційною складовою, які спрямовані на енергоефективність.

«З останніми все достатньо прозоро, тому що кожний бізнес прагне досягнути мінімальної собівартості, в якій частка спожитої енергії є достатньо суттєвою. Тому тут працюють ринкові закони, — пояснює Віталій Бульда, генеральний директор ТОВ «Роберт Бош Лтд.», представник Групи Bosch в Україні, віце-президент Bosch Thermotechnik GmbH в країнах Балтії та СНД (за виключенням Росії). — Чим більша ціна на енергоносії, тим більше її вплив на собівартість та більше бажання її знизити. Як варіант проводиться енергоаудит будівлі та/або виробництва, на підставі якого приймається рішення стосовно бюджету та послідовності робіт з енергозбереження».

«Щороку все більше компаній свідомо підходять до того, що чим більше вони інвестуватимуть у модернізацію своїх виробничих потужностей, тим меншим буде вплив на навколишнє середовище, — додає Вячеслав Поврознік, виконавчий директор мережі «Фокстрот». — Разом з тим, значну роль у формуванні екологічної свідомості в Україні відіграють різноманітні соціальні проекти та ініціативи вітчизняних брендів невиробничої сфери. В цілому, на цих підвалинах і базується сучасна екокультура бізнесу».

Прикладом синергії соціальної та комерційної складової є зростаюча популярність енергоефективних офісів та іншої комерційної нерухомості.

Фото: БЦ ASTARTA

«Усе більше українських компаній обирають «зелені» офіси. Можемо сказати з власного досвіду, що одним із критеріїв, якими керуються компанії при виборі нового офісу на ринку комерційної нерухомості у Києві, є екологічність та енергоефективність. Вимоги до офісу навіть можуть бути закріплені на рівні корпоративних нормативних документів», — коментує Юлія Щаслива, директор ТОВ «ТЕК «Енергоінвест».

Якщо розглядати еко тільки з точки зору соціальної відповідальності, то ту на перший план виходять індивідуальні ініціативи співробітників, проєкти, які не потребують значних фінансових витрат.

Чи готова Україна?

Найбільше інвестицій та ініціатив щодо екологічних проєктів надходять з боку міжнародних компаній, але й вітчизняний бізнес не пасе задніх.

«Досвід міжнародних компаній у сфері «зеленого» будівництва та підтримки екоініціатив значно більший, порівняно із власне українськими компаніями. Якщо говорити про міжнародний стандарт BREEAM, в Україні цим сертифікатом серед БЦ можемо похвалитися ми та Optima Plaza у Львові. За кордоном, на пальцях однієї руки можна порахувати будівлі, які цього сертифікату НЕ мають», — говорить Юлія Щаслива.

Фото: БЦ ASTARTA

«Якщо порівнювати рівень екосвідомості із західними країнами — Україні є ще чому вчитися, тому компанії, які переймаються майбутнім наступних поколінь, поки що у меншості. Але якщо ставити питання в ракурсі того, що ековідповідальність — це особиста справа кожного, то саме вітчизняні бренди стають рушійною силою у формуванні відповідної поведінки у громадян. Починаючи із інформаційної роботи зі збереження та економії природних ресурсів, сортування сміття в офісі, збору макулатури до втілення цілих проєктів з відновлювання джерел енергії, екологічних програм, залучення до популяризації екокультури серед школярів», — коментує Вячеслав Поврознік.

Ірина Вербіцька, головний еколог ДТЕК, вважає, на швидкість та ефективність впровадження екологічних трендів в Україні впливають політичні та економічні чинники. «Проте сьогодні в середовищі соціально відповідального бізнесу України уже сформувалося розуміння важливості активних дій щодо збереження навколишнього середовища та — найголовніше — небайдужість до екологічних змін», — говорить експерт.

Як стимулювати

Пришвидшити процес можуть ініціативи з боку влади: регуляторна політика та спеціальні стимулюючі механізми.

«Регуляторними важелями можуть бути закріплені на загальнодержавному рівні вимоги, яких так чи інакше бізнеси повинні дотримуватись. Бути «еко» зараз в тренді, тому бізнеси працюють у цьому напрямку, варто лише сприяти цьому. Велике значення має залученість людей у компаніях та їхній рівень екосвідомості. Компанії повинні мотивувати своїх співробітників долучатися до екоініціатив», — коментує Юлія Щаслива.

Причому підхід до розробки таких вимог має бути диференційованим з урахуванням особливості кожної галузі. Наприклад, в компанії ДТЕК нам пояснили, що для пришвидшення екологічної модернізації традиційної енергетики необхідна актуалізація та визначення джерел фінансування Національного плану викидів великих спалювальних установок. «Для збільшення обсягів ресайклінгу продуктів роботи ТЕС (зокрема, для застосування золошлаків у виробництві будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, дорожньому будівництві, сільському господарстві) — необхідне розроблення спеціальних стимулюючих законодавчих механізмів», — коментує Ірина Вербіцька.

Деякі регуляторні механізми можна було б застосувати для широкого загалу, як от заборона одноразового посуду, обов’язкове сортування сміття або заохочення використання альтернативних джерел енергії.

«Ми розробили законопроект про часткову заборону і оподаткування пластикових пакетів ще в 2010 році. І він застряг в нетрях Верховної Ради. Зараз аналогічні проекти виносяться в публічну площину фактично щороку, але результат той самий, —  коментує Андрій Рижиков, комерційний директор компанії UTG. — В будь якому разі, регулювання має бути. За шкідливі для природи речі споживач має платити неадекватні гроші, щоб не виникало бажання це робити. А дійсно корисні ідеї і технології мають отримувати економічні преференції. І обов’язково потрібно проводити широку просвітницьку діяльність. Бо від слів «У нас збудують сміттєспалювальний завод» можна отримати протестну акцію з транспарантами і перекриттям доріг. А жителі Копенгагену навпаки радіють, що отримали окрім вирішення питання переробки сміття, ще дешеву електроенергію, тепло і крутий об’єкт від топового архітектора  з неймовірним лижним спуском. Amager Bakke (він же Copenhill) приклад еко-інновацій і здорового глузду сучасної людини. І ми теж можемо втілювати такі проекти в Україні».

«На мій погляд, головним чинником є зміна світогляду суспільства стосовно захисту навколишнього середовища. Давайте для початку зробимо цю тему драйвовою в соціальних мережах. Це реально зробити. Подивіться на кількість українських послідовників акції @trashtag challenge, в якій взяли участь співробітники й нашої компанії. У нас є безліч позитивних прикладів від зеленого волонтерства до екоініціатив ОСББ. Їх треба просто масштабувати в країні та пропагувати через соціальні мережі лідерами думок», — підсумовує Бульда.

Фото: Роберт Бош Лтд

Цю думку поділяють й інші експерти. «Тільки суспільство може стимулювати бізнес розвивати еко-ініціативи. Наприклад, якщо квартири у житлових комплексах без роздільного збору сміття не будуть купувати, то бізнес вимушений буде створювати таку опцію», — наводить приклад Катерина Рибалко, директор з маркетингу девелоперської компанії ENSO.

Освітницька діяльність

Розуміючи важливость діяльності по збереженню екології, бізнес не тільки впроваджує відповідні проєкти у власній діяльності, але й веде освітницьку роботу серед своїх співробітників, клієнтів, школярів.

Наприклад, продавці магазинів роздрібної мережі Фокстрот надають консультації покупцям щодо екомаркування й енергоефективності техніки. Тобто завдяки формуванню екологічного мислення у співробітників ретейлер розвиває екокультуру серед своїх покупців.

Крім того, три роки поспіль компанія Фокстрот за підтримки Міністерства освіти та науки України проводила Всеукраїнський конкурс «ЕКОклас» для школярів та їх родин. «Проєкт стимулює учасників до власних практик проти забруднення навколишнього середовища, виховує молоде покоління у дусі справжніх господарів своєї землі, відповідальних громадян і захисників природи», — пояснює генеральний директор Групи компаній «Фокстрот» Геннадій Виходцев.

У 2016 році у конкурсі взяли участь 287 учнівських колективів, 94 родини та понад 800 тисяч громадян. Було прибрано 30 кв. км забруднених територій, ліквідовано 43 несанкціонованих сміттєзвалища, збережено 240 ялинок, виготовлено 1470 годівничок для птахів та облаштовано 38 рекреаційних зон відпочинку.

За підтримки компанії Роберт Бош Лтд. В місті Українськ Донецької області діє шкільний проєкт «Гілка», в рамках якого школярі змогли реалізувати Zero Waste School та  ще низку екопроєктів загально місцевого значення.

Світові приклади

В розвинених країнах еко — давно вже не тренд, а частина повсякденного життя. Екологічне таксі, енергія зі сміття, заборона пластику, преференції за екологічну поведінку та ін.

Наші експерти поділилися власними враженнями та виділили проєкти, які вразили їх найбільше.

«Серед проєктів, які надихають та змінюють наше бачення сучасного будівництва, можу назвати надземний парк Хай-Лайн у Нью-Йорку, який був розбитий на місці залізничної естакади. Це приклад облаштування паркової рекреаційної зони у мегаполісі на місці морально та технічно застарілих об’єктів транспортної інфраструктури, — розповідає Олександр Пархоменко заступник директора з управління проєктами ТОВ «ТЕК «Енергоінвест». — Штучний острів Одайба у Токійській затоці, зведений на місці величезного сміттєзвалища, став наприкінці 90-х років минулого століття топовим місцем відпочинку токійців завдяки розбудованій інфраструктурі (готелі й торгові центри).

Одним із найяскравіших прикладів екомодернізації промислових об’єктів є сміттєпереробний завод у Копенгагені зі штучною лижною трасою на даху. 500-метрова лижна траса як частина комплексного публічного простору, особливі види дерев, які захищають від вітру на висоті 88 метрів і збалансовують мікроклімат – те, що робить проєкт унікальним. У перспективі на даху утвориться власна біосфера, яка розповсюдиться на навколишні промислові зони».

«Я би відмітила німецький проєкт «Місто-губка» у Берліні. — ділиться враженнями Катерина Рибалко. — Там спеціалісти стикнулись з проблемою необхідності зменшення скидів дощової води у міську каналізацію в умовах зміни клімату і досить успішно вирішили цю проблему».

Українські компанії також мають проєкти, варті уваги, про них піде мова в наступній публікації.