Активація, консервація чи ревіталізація? Як у Славутичі пройшов архітектурний фестиваль SESAM Poliklinika

28.09.2021

У Славутичі за підтримки Українського культурного фонду відбувся архітектурний фестиваль SESAM Poliklinika, який ініціювала платформа EASA, що промотує неформальну освіту у сферах архітектури та урбаністики. Майже 30 днів 90 молодих людей з України та інших країн світу та тьютори з Франції, України, Швейцарії, а також з Албанії, Бельгії, Хорватії, Фінляндії, Німеччини, Індії, Італії, Латвії, Словенії, Тайваню, Сполученого Королівства разом осмислювали міський простір наймолодшого українського міста, експериментували як з громадськими ландшафтами, так з артефактами з минулого, з метою створення інсталяції, реінтерпретації, фільмів. Головне — процес творення нового на існуючому підґрунті та дослідження простору міста.

Усього за місяць декілька груп молоді провели 18 досліджень та воркшопів, об'єднаних єдиною темою SESAM Poliklinika.

Що таке SESAM Poliklinika? SESAM (Small European Students of Architecture Meeting) — це загальна назва для всіх зустрічей, семінарів та подій в рамках платформи EASA. Асамблея SESAM Poliklinika планувався в Славутичи ще у 2019 році, але коронавірусна реальність внесла свої корективи та провести його з’явилась можливість тільки у 2021, коли до організації підключився разом EASA Український Культурний Фонд та Славутицька міська Рада, а сам фестиваль пройшов у рамках програми «Славутич — Мала культурна столиця України-2021».

Чому саме Славутич? Славутич в Україні організатори одностайно обрали не випадково: саме це місто є чи не єдиним у світі цілісним прикладом модернізму та урбаністики — відкрите до нового, готове до змін, творчих експериментів та перетворень. Раніше місто вже приймало фестиваль кіно й урбаністики «86», який, на жаль, востаннє проводили у 2019. Про цікаву історію та сучасний досвід Славутича ми писали тут.

Poliklinika — це існуюча будівля поліклініки міста Славутич, закинута з 2014 року. Саме вона стала центральною локацією для багатьох воркшопів, у яких учасники досліджували зв’язок охорони здоров’я з архітектурою на фізичному, методологічному та метафоричному рівнях. Тематика фестивалю була дуже широкою — від дизайну і будівництва до теоретичних досліджень і концептуального мистецтва. Як зазначив Герман Мітіш, голова ГО EASA UKRAINE, поліклініка була обрана з метою активації простору, та підняття питань консервації, реновації або ревіталізації об’єктів архітектурної спадщини модернізму, як на місцевому рівні, так і загалом в сучасній архітектурній діяльності.

Мова йшла не про створення суттєво нового архітектурного проєкту на базі існуючого об’єкту, перебудови або істотної реновації будівлі, а про поступові процеси, які могли б надати нові функції та нову значущість цьому об’єкту для містян. Під час відбору учасників не було обмежень за віком, за соціальним статусом або за професією. Всі кому цікаво було долучитися та створити серію просторових втручань в будівлю закинутої поліклініки були запрошені, але мали заздалегідь подати розгорнуту аплікаційну заявку. Теми були дуже різноманітні — наприклад, протягом одного з воркшопів учасники досліджували поняття «лімінальність», як філософський термін, що означає «пороговість», перехідний стан між двома стадіями розвитку людини, спільноти або міста. Лімінальність охоплює широкий спектр соціологічних, психологічних і фізіологічних проблем, пороговість невід'ємна від «криз розвитку» та пов'язана зі зміною соціального статусу, цінностей і норм, ідентичності й самосвідомості. Зовсім не проста проблематика для розгляду протягом декількох днів, але завдяки спільній праці тьюторів, італійського митця та архітектора Давіде Каучіелло, аргентинського архітектора Октавіо Пінейро Арамбуру та учасників воркшопу вдалось визначити лімінальні зони міста, поекспериментувати з процесами колективного будівництва громадського простору та визначити потенційно унікальні риси гостинності, які належать виключно Славутичу.

Інший тьютор запропонував учасникам представити місто як живе тіло та з’ясувати його ключові точки, щоб потім зосередитися на позитивних рисах, а не «негативних симптомах». Створивши план таких точок, учасники та тьютори намагалися метафорично «відновити циркуляцію життєвої енергії» між ними, шляхом проведення невеличких подій, як от виставок, чайних церемоній або перформансів.

Всі напрацювання і результати воркшопів: як фізичні — арт-об'єкти, інсталяції, громадські простори тощо, так і цифрові, у вигляді онлайн-матеріалів, залишаться місту та Україні для подальшого дослідження, розвитку і втілення ідей. Адже ці напрацювання стосуються не тільки локального міського, а й національного, та світового контексту, кажуть організатори.

Звісно, фізичні результати важливі, але головним досягненням і результатом заходу стали також нові ідеї, корисні знайомства, міжнародний нетворкінг, неоціненний обмін культурою і досвідом. Учасники, тьютори та місто взаємодіяли не тільки на воркшопах, але й на освітніх лекторіях та вечірках. Частина лекцій відбувалася онлайн, та охочі могли до них приєднатися.

«Можна зробити два головних висновки, з усвідомленням яких учасники роз'їхалися по своїх країнах, — говорить Герман Мітіш, голова ГО EASA UKRAINE. — Перший: навіть не маючи колосальних бюджетів, маленькими діями можна змінювати простори та їх сприйняття, надавати їм нові функції. Друге: нам вдалося досягнути іншої важливої мети — об’єднати спільноту студентів-архітекторів навколо таких актуальних питань, як збереження архітектурної спадщини, реновація та ревіталізація».

Важливою стала й участь у цієї, у чомусь герметичній події, місцевих мешканців, які також приєдналися до фестивалю, як на етапі підготовки, так і безпосередньо під час проведення.

Саме суспільство вирішує, змінює, моделює, адаптує все під нові ідеї й нові види діяльності, тому так важливе взаємопроникненні фестивального простору у звичайне життя.

«Щодо результатів воркшопів міжнародного форуму — головне навіть не те, що фізично вони залишаться в Славутичі, а те, що така масштабна подія відбулася саме в нашому місті вперше в Україні. Все це дає місту переосмислення смислів існування і розвитку, нові ідеї й інвестиційні можливості, міжнародну увагу дослідників, урбаністів і інвесторів. А головне, подібні події можуть спонукати й саму громаду до активних подальших дій», — підсумовує значення заходи для міста і країни Аріна Старовойтова, коордінаторка ініціативи, директорка КП «Агентство регіонального розвитку Славутицької міської ради».

Підготувала: Катерина Клюєва
Фото: Богдан Волох