Тенденції щодо доступності комерційних приміщень для маломобільних груп населення

Віра Мойсенко,

керівник архітектурно-експертної компанії «Мегаполіс Будексперт»

Питання безбар’єрності та створення інклюзивного простору почали хвилювати українське суспільство відносно нещодавно. Нажаль, нашій країні у спадок дісталась радянщина, що, з одного боку, проявляється в капітальних та монументальних будівлях та спорудах, з іншого — у відсутності будь-якої пристосованості для МГН, та що складніше — відсутності можливостей і навіть бажання для її створення.

На щастя, той «совок», що ще відносно нещодавно панував в головах чиновників та власників бізнесу, поступово вивітрюється під впливом об’єктивної української реальності, де маломобільні групи населення, та люди, яким вони не байдужі, становлять значну частину суспільства.

Головні зміни у сфері доступності приміщень

Сумно це визнавати, однак, саме повномасштабне вторгнення росії кардинально змінило ситуацію з облаштуванням доступу для МГН. Ні, звісно, запити бізнесу надходили й раніше. Ми надавали консультації, розробляли проекти щодо організації доступності, проводили обстеження на предмет відповідності вимогам ДБН та допомагали втілювати власні розробки в життя. Однак здебільшого зацікавленими в цих питаннях були установи та організації, які потребували ліцензування своєї діяльності. Адже без висновку про доступність приміщення неможливо почати, наприклад, банківську чи фінансову діяльність, запустити в роботу аптеку чи відкрити медичний заклад. 

Звісно, були й виключення. Свідомі та відповідальні власники бізнесу ще й до повномасштабного вторгнення розуміли важливість створення безбар’єрного простору. Але суттєві зміни відбулися саме після 2022 року. На власному досвіді ми бачимо значне збільшення запитів по розробці проектів щодо облаштування доступності. І якщо раніше це були, скажімо так, «вимушені міри» для замовників-ліцензіатів, то сьогодні акцент змістився на відповідальний бізнес, що прагне адаптуватися під сучасні виклики. Серед нинішніх замовлень, проекти доступності для:

• житлових комплексів;
• торговельно-розважальних центрів;
• офісних центрів;
• готелів та баз відпочинку;
• малого бізнесу, зокрема барів, кав’ярень та крамниць.

Нині прогресивні компанії, що прагнуть до розширення клієнтської аудиторії, покращення власного іміджу та підвищення лояльності клієнтів приділяють неабияку увагу забезпеченню доступності. Власники звертаються за консультаціями, замовляють та вельми успішно реалізують проєкти. 

Акцент на реінтеграцію 

Одним з позитивних факторів розвитку суспільства з огляду інклюзивності є реінтеграція осіб з інвалідністю. Чимало енергійних й амбітних людей різного віку та статі прагнуть до професійної реалізації, забезпечення себе та своїх родин. В умовах тотального дефіциту кадрів, що наразі вирує на українському ринку праці, МГН стають все більш затребуваними фахівцями в компаніях різної спрямованості. 

Але прийняття на роботу цих людей — це не тільки можливості, а й виклики. Організація доступності та адаптація робочого простору є нагальними питаннями для бізнесу, що планує функціонувати та розвиватися в сучасних умовах. Наразі це зрозуміли ще не всі роботодавці, однак, тенденція, звісно, позитивна.

Тож, якщо раніше бізнес орієнтувався виключно на безбар’єрність для клієнтів та відвідувачів, то сьогодні все більше запитів надходить від офісів, бізнес-центрів, організацій та підприємств що зацікавлені в створенні зручного простору для працівників з обмеженими можливостями чи інвалідністю.

Проблеми та підводні камені забезпечення інклюзивності

Наразі існує декілька факторів, що обмежують створення безбар’єрного простору. Серед них:

• Технічні. Власне, та сама відсутність можливості реконструкції старих будівель, нестача місця для встановлення пандуса, вузькі коридори тощо.
• Юридичні. Багато обʼєктів які наразі майже готові для введення в експлуатацію не відповідають вимогам ДБН В.2.2-40:2018 «ІНКЛЮЗИВНІСТЬ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД. Основні положення. Зі зміною № 1». Це пов’язано з тим, що проєкт розроблявся і проходив експертизу до прийняття цього ДБН, і тепер забудовники мають вже на фінальному етапі будівництва вносити зміни в проєкт або замовляти окремий розділ «Інклюзивність» та втілювати його у життя. Якщо не врахувати вимоги Інклюзивності – при прийнятті об’єкта в експлуатацію комісією може бути відмовлено.
• Фінансові. Свідомі власники бізнесу все частіше телефонують нам для консультацій щодо облаштування. Але часто це великі витрати, й не всі на це готові.

Успішні приклади облаштування простору

Серед найбільш масштабних наших проєктів по інклюзивності — розробка документації для ТРЦ Respublika Park. Замовник дійсно приділив підвищену увагу доступності приміщень для людей з обмеженими можливостями та інших представників МГН. Зокрема, в питаннях безпечного використання простору,  вільної орієнтації людей з порушеннями зору, організації головних та евакуаційних виходів, пандусів, траволаторів, ескалаторів та ліфтів, а також пристосування санітарно-гігієнічних приміщень.

Звісно, приклад ТРЦ Respublika Park є дещо специфічним, адже споруда зводилася з нуля в сучасних умовах і вже при початковому етапі проєктування дуже багато питань доступності для МГН вже було вирішено. Але є й варіанти успішного пристосування існуючих приміщень, це:

• приватні клініки;
• банківські відділення;
• аптеки;

У всіх цих випадках, шляхом встановлення правильних пандусів, реконструкції вхідної групи та внутрішнього переобладнання, вдалося забезпечити доступність приміщень навіть в старих радянських будівлях.

Інклюзивність та доступність у XXI сторіччі: як не треба робити

Поряд з успішними кейсами та вдалим досвідом створення безбар’єрного простору, є й сумні та відверто безглузді випадки. Найчастіше неадекватні з огляду доступності рішення пов’язані з недбалим та поверхневим відношенням бізнесу до питань інклюзивності. Найбільш абсурдні приклади:

• таблички Брайля, приховані за захисним склом;
• кнопка виклику персоналу, що розміщена за сходами;
• обладнаний ліфт всередині приміщення, для доступу до якого теж слід подолати сходинки;
• пандуси з неймовірним кутом нахилу або нормативні, але без поручнів.

Такі абсурдні ситуації не завжди є наслідками безвідповідальності господаря чи прагнення зробити щось «для галочки». В деяких випадках власники просто не усвідомлюють тонкощі та нюанси в організації інклюзивного простору. Хоча прагнення й наміри в них абсолютно щирі.

Тож, головна порада для тих, хто пристосовує простір для потреб маломобільних груп населення — звертатися по допомогу чи за консультаціями до фахівців. В іншому випадку інвестиції в інклюзивність можуть стати просто грошима, що викинуті на вітер.