Property Times Інтер'єри

У червні 2025 р. у  Львові відкрився Tulip Residences Lviv — перший в Україні готель міжнародної мережі Louvre Hotels Group. Чотири роки проєктування та реалізації, міжнародні стандарти бренду та українська специфіка, інклюзивність як філософія, а не формальність. Property Times розповідає про те, як створювався інтер'єр готелю.

Альянс досвіду, таланту та адаптивності

Основою інтер’єрних рішень став дизайн-проєкт, розроблений варшавською студією Tremend.
Однак із 2022 року участь польських фахівців у реалізації була суттєво обмежена. У зв’язку з цим інвестор Олександр Криштофор залучив до проєкту львівську дизайнерку Віолету Шмигельську. Їй довелося не лише адаптувати більшість запропонованих рішень до реальних умов, а й взяти на себе роль дизайн-менеджера, відповідального за фінальний вигляд інтер’єру.

Відчуття дому

Основна ідея проєкту — створити відчуття дому в просторі, де людина перебуває тимчасово. «Tulip Residences — це не просто місце для ночівлі, це середовище для життя. Це простір, де можна жити у власному ритмі, працювати, готувати, відпочивати, бути собою. І все це — в естетичному, зрозумілому й відкритому дизайні», — пояснює Віолета Шмигельська.

Саме тому в кожному номері є повноцінна мінікухня, робоча зона зі зручним м'яким кріслом та продуманим доступом до розеток, зона відпочинку з м'якими меблями та сценарним освітленням. Меблі багатофункціональні — це дозволяє підтримувати порядок і не перевантажувати простір.

Колірна гама поєднує природну м'якість із виразністю: теплі сірі й пісочні відтінки доповнені сміливішими акцентами — насиченим зеленим і теракотовим. «Ми не боялися кольору — навпаки, використали його як інструмент для створення характеру простору», — веде далі дизайнер.

Українське в міжнародному

Робота з брендбуком Tulip Residences стала цікавим викликом — потрібно було адаптувати міжнародні стандарти до українського контексту, не порушуючи філософії бренду. Рішенням стало поєднання міжнародної якості та підтримки українського виробника.

Умеблювання, основна частина освітлення, текстиль і декор — від українських виробників. Декоративні акценти представлені абстрактними картинами українських митців Ольги Соломчак, Вікторії Романчук, Марії Дужук, Олени Кухарук, Віктора Білого, Тетяни Березюк: «Вони не прив'язують до конкретних сюжетів, але додають глибини простору та м'яко вбудовують сучасне українське мистецтво в інтер'єр».

Для текстилю обирали українські бренди з натуральними тканинами — нейтральними за кольором і приємними на дотик. Така стилістика водночас заспокоює й допомагає швидко адаптуватися до нового середовища.

Інклюзивність як філософія

Найбільш важливою частиною проєкту стала робота над інклюзивними рішеннями. У готелі є кілька номерів, адаптованих для людей з інвалідністю: ширші дверні прорізи з автоматичним відкриванням, просторий санвузол, мінікухня, адаптована для людей з інвалідністю, кнопки виклику персоналу в санвузлі і біля ліжка. Але головне — підхід до проєктування. 

«Під час проєктування інклюзивного простору для нас було принциповим не просто дотриматися стандартів, а подивитися на них, як на мінімально допустимий рівень. Ми почали з того, що перечитали величезну кількість літератури: і нормативні документи, і міжнародні рекомендації, і живі відгуки людей з інвалідністю. Ми звертали увагу не лише на архітектурні рішення, а й на філософію створення простору, який не виключає, а підтримує.Ми розуміли: жоден папір не скаже, наскільки насправді зручно», — підкреслює Віолета Шмигельська.

Проєктна команда буквально «проживала»  кілька днів у кріслі колісному в номері: тестували, як заїхати, де розвернутися, як дістати вимикач або поставити чашку на полицю. «Ми визначали зручність кожного елементу користування. Регулювали нахил дзеркала — аби людина могла бачити себе сидячи, а не почуватися невидимою, — розповідає авторка. — Ми враховували не тільки відстані, а й природну логіку руху людини на кріслі колісному: що зручно схопити, до чого легко дотягнутися, що не заважає, а підтримує. Завдяки цим практичним перевіркам ми постійно коригували рішення — і шукали, не як зробити за нормами, а як зробити дійсно зручно. Бо інклюзивність — це не про "галочку" в документах і не про пандус біля входу. Це — коли кожна деталь говорить людині: Тебе тут чекали. Ти важлива». 

Неоціненним став досвід консультацій з військовими, які після поранень пересуваються на кріслах колісних. Вони приїжджали на об'єкт і разом з дизайнерами "проживали" кожен куток простору, даючи відгуки від відкривання дверей до зручності в номері. 

«Їхні відгуки — від того, як відкриваються двері, до зручності в номері — стали орієнтиром для багатьох рішень. І саме завдяки їм ми змогли побачити ті моменти, яких не знайдеш у жодних будівельних нормах», — підсумовує дизайнер.

Конференц-зона: стеля, що говорить

Окремою історією стало проєктування бізнес-простору, заснованого на принципі гнучкості середовища. Розсувні перегородки дозволяють трансформувати простір для індивідуальної роботи чи командної взаємодії. Складні столи та штабельовані стільці забезпечують мобільність і швидку трансформацію.

Найнезвичайнішим елементом стала стеля з об'ємної геометрії — плавних ліній хвиль та різкої протилежності об'ємних квадратів з гострими кутами. «Одного дня ми просто сиділи в приміщенні ще на етапі ремонту, дивились угору — і зрозуміли: стеля має 'говорити'. Не бути білим одноманітним фоном, а задавати настрій», — згадує Віолета.

Ключовим матеріалом став акустичний фелт — екологічний матеріал, який ідеально поглинає звук і покращує акустику приміщення.

«У результаті конференц-зона отримала характер — вона ніби тримає простір і створює концентрацію, якої часто бракує в офісних інтер'єрах», — підсумовує автор проєкту.

Виклики воєнного часу

Найбільшим викликом стала реалізація проєкту в умовах повномасштабної війни. Постійні перебої з постачанням, відключення електроенергії, логістичні затримки вимагали максимальної гнучкості від усіх учасників процесу.

Ще одним важливим аспектом була адаптація міжнародних стандартів бренду до українських будівельних реалій. «Не всі рішення, які виглядали переконливо на рендерах або в технічній документації, можна було без втрат реалізувати в наших умовах, тому доводилося творчо шукати альтернативи», — розповідає дизайнер.

Результатом чотирирічної роботи став простір, який демонструє: міжнародні стандарти цілком можна поєднати з українською ідентичністю, а інклюзивність може бути не формальністю, а філософією. 
Фото: Tulip Residences Lviv