Земельный мораторий – нарушение прав человека: мнения экспертов
Европейский суд по правам человека признал нарушением запрет на куплю-продажу земли сельхозназначения в Украине. Это первое подобное судебное решение касательно существующего моратория. Property Times узна
Іван Ліщина, заступник Міністра юстиції України – Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини
Оцінюючи це рішення ЄСПЛ важливо розставити деякі крапки над «і». Суд в п. 111 підкреслює свою фундаментально субсидіарну роль: національні державні органи мають демократичну легітимацію і в принципі краще за міжнародний суд розуміють національні нужди та умови. Позиція законодавця особливо важлива щодо питань загальної політики, думки щодо яких можуть обґрунтовано відрізнятись в демократичному суспільстві.
Отже Суд розглядав ситуацію, як вона є, коли держава сама постійно зазначала формування ринку сільськогосподарської землі та скасування мораторію як кінцеву мету. Тобто Суд не оцінював необхідність ринку землі як таку, а спирався на твердження самої держави, щодо необхідності ринку землі.
Таким чином, ЄСПЛ не стільки вимагає від держави створення ринку землі, скільки виконання своїх обіцянок щодо створення такого ринку. Суд також вважає ситуацію з постійним продовженням протягом 20 років тимчасового мораторію на відчуження сільськогосподарської землі без чітко встановленого строку і порядку його скасування такими, що накладає надмірний тягар на заявників та порушує право заявників на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини та основних свобод.
Важливо зазначити, що відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, навіть до виконання державою вимог Суду, вказаних в рішенні Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine є ризик виникнення «дикого» ринку сільськогосподарської землі як наслідок застосування судами цього рішення в конкретних справах. Важливо, щоб Верховний суд швидко сформував загальну позицію щодо застосування цього рішення судами, надаючи державі час для створення передумов для регульованого ринку землі.
Центральне положення рішення Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine викладене в п. 150: «Суд підкреслює, що проблема, яка лежить в основі порушення ст. 1 Протоколу 1 стосується ситуації, пов’язаної з самим по собі законодавством, і його висновки виходять за межі виключно інтересів заявників. Суд вважає, що Держава відповідач має прийняти відповідні законодавчі та/або інші загальні заходи для забезпечення справедливого балансу між власниками сільськогосподарської землі з одного боку та загальними інтересами суспільства з іншої у відповідності до принципів захисту права власності відповідно до Конвенції. Суд не може встановлювати, як ці інтереси мають бути збалансовані. Відповідно до ст. 46 держава залишається вільною у виборі засобів, якими має бути досягнуте виконання обов’язків, що витікають з виконання рішення Суду. Рішення Суду не має розумітись, як вимога невідкладного встановлення необмеженого ринку сільськогосподарської землі».
В п. 157 Рішення Суд додатково пояснив, що, хоча у цій справі він не присудив заявникам матеріальної компенсації за порушення їхнього права власності, «однак… якщо Держава відповідач необґрунтовано затримає прийняття відповідних загальних заходів, це може, із спливом часу, призвести до ситуації, в якій призначення компенсацій за ст. 41 може стати обґрунтованим, бодай для деяких категорій сільськогосподарських власників».
Отже Суд вимагає від держави прийняти протягом розумного строку заходи загального характеру з метою збалансування інтересів власників землі та суспільства. На практиці це означає, що держава має без зволікань, тобто протягом одного або двох років, виконати свою двадцятирічну обіцянку та надати можливість власникам розпоряджатись своєю землею сільськогосподарського призначення. При цьому держава вільна у встановлені обмежень для такого ринку, наприклад, щодо кола суб’єктів, які мають право набувати землю, порядку укладання, форми договорів і т. ін. для забезпечення захисту інтересів, які слугували підґрунтям для застосування мораторіїв на відчуження землі.
Олег Бойчук, адвокат, партнер ЕПАП Украина
Украина настолько часто проигрывает в ЕСПЧ, что очередное решение авторитетного международного суда против нашего государства кажется обычным явлением. Однако решение ЕСПЧ в деле «Зеленчук и Цицюра против Украины» достойно внимания тех, кто следит за событиями вокруг перманентно отложенной земельной реформы.
Суд признал, что мораторий на отчуждение сельскохозяйственных земель нарушает фундаментальные принципы права собственности, которые гарантируются международными обязательствами Украины, поскольку мораторий является чрезмерно обременительным и неэффективным ограничением в контексте тех целей, которые государство преследовало, вводя его в действие. Это фундаментальное и очень серьезное заключение. Вряд ли его можно было бы ожидать от украинской судебной системы, которая не славится политической беспристрастностью.
Однако немедленного эффекта от решения ЕСПЧ ожидать не следует. Так, суд не присудил компенсации пострадавшим сторонам (за исключением возмещения незначительных расходов), а также не стал четко предписывать Украине устранять нарушение. Вместо этого, суд предупредил, что компенсации могут последовать, если Украина и далее не будет предпринимать разумные меры по устранению неоправданных ограничений. ЕСПЧ также указал на то, что не намерен создавать массовую практику по возможным подобным искам, по крайней мере на данном этапе. Таким образом, суд оставил государству возможность для маневра.
Вместе с тем, ЕСПЧ своим решением дал дополнительный инструмент борцам с мораторием внутри Украины. Не исключены попытки добиться аналогичных решений в украинских судебных инстанциях на основе позиции ЕСПЧ, что может усилить давление на наши государственные органы, рассматривающие земельную реформу. Ждем развития событий.
Дмитрий Груба, адвокат, старший юрист, АО «Правовая группа «Доминион»
Решение ЕСПЧ по делу «Зеленчук и Цицюра против Украины» ярко подчеркивает неспособность и нежелание Украины проводить адекватные времени и запросам общества изменения. Вопрос реформирования рынка земли в Украине, который включает и снятие моратория на продажу сельхозземель, входит в перечень требований Меморандума о сотрудничестве с МВФ. Это требование Украина должна была выполнить еще год назад. В целом же это вопрос длинною уже в 16 лет, решение которого постоянно откладывается под надуманными поводами.
На самом деле решение по делу «Зеленчук и Цицюра против Украины» касается не только двух этих истцов, а прав миллионов подобных землевладельцев в стране. Безусловно, решение должно стать катализатором изменений в этой сфере, оно также подчеркивает важность вопроса, т.к. дело достаточно быстро было рассмотрено Судом, т.к. иски в ЕСПЧ могут рассматриваться по 9-10 лет.
В параграфе 148-150 своего решения Суд подчеркивает важную вещь, а именно неспособность правительства в достаточной мере обосновать необходимость продления моратория на продажу земли. Суд также констатирует, что государство превысило предоставленную ему степень свободы в урегулировании вопросов рынка земли, что повлекло отсутствие баланса между общественными интересами и имущественными правами заявителей. Суд считает, что Украина должна принять надлежащие меры для обеспечения этого баланса. Определять конкретно эти меры не относится к задачам суда. Но следует отметить, что в первую очередь это конечно законодательные меры, т.е. урегулирование наконец-то Верховной Радой этого вопроса.
Несмотря на то, что заявители не получили запрошенных денежных компенсаций, это дело безусловно будет иметь далеко идущие последствия, как и для самого ЕСПЧ, т.к. станет прецедентом, если решение не будет обжаловано, так и для Украины, которая в случае дальнейшего игнорирования вопроса свободного рынка земли может получить миллионы таких исков от землевладельцев. И вот по таким искам компенсации будут присуждены, а их общий размер может измеряться миллионами евро, что безусловно станет ударом для бюджета страны. Такой ситуации можно ожидать уже в ближайшие пару лет, если бездействие Украины продолжится.
Подготовила Ирина Настыч
