Додаткові можливості стосовно збереження архітектурної спадщини

Гліб Ушаков,

кандидат архітектури, PhD (Architecture), доцент архітектурного факультету КНУБА

Старовинні будинки і цілі історичні ареали продовжують спотворюватись і зникати на тлі постійного перехідного періоду з послабленим регулюванням розвитку забудови та за відсутності чітких обмежень для будівництва в історичних зонах.

Для системної боротьби з нашою багатогранною культурою, яку втілюють не лише твори мистецтва, а й твори архітектури, вже використовуються різноманітні методи, що довели свою ефективність. Перед цими методами і сучасними будівельними технологіями не втримається не те, що звичайна історична будівля, а й навіть визнана охоронним статусом пам’ятка архітектури. Серед основних методів: «раптове знесення», «підпал», «поступове розбирання» та «доведення до саморуйнування».

Особливо відзначимо інноваційні методики: «реконструкція до фундаменту» та «руйнування внаслідок реставрації».

Проблема полягає в тому, що історичні будинки страшенно заважають створити на їхніх ділянках новобуди максимальної висоти та підземної глибини. І наші історичні міста майже не захищаються від агресивних втручань, наче жертви, що вже втратили свідомість.

Історичне місто має володіти дієвими засобами для збереження і відтворення свого історичного тіла:

1. Новий системний облік потенційних пам’яток в якості попередньої форми захисту від знесення та радикальної перебудови. Можливо як оприлюднення мапи та переліку нововиявлених пам’яток разом із визнаними пам’ятками, що має враховуватись при наданні містобудівної дозвільної документації. Інакше через невідповідність можливостей повноцінного оформлення пам’яток і кількості потенційних пам’яток — більшість наявної архітектурної спадщини буде втрачена. Мова про активацію заблокованого механізму швидкого внесення історичних будинків до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, який має бути оприлюдненим.

2. Створення Служби протиаварійного ремонту пам’яток архітектури. Така служба може здійснювати термінові протиаварійні роботи на пам’ятках архітектури: ремонт даху від протікання, закриття отворів, встановлення тимчасових підпорок та ін. Численні пам’ятки перебувають роками і десятиліттями у невизначеному стані, доки не почнеться реконструкція та реставрація, доки тривають суди, і протягом такого періоду продовжується руйнування. Також виконання термінового ремонту буде протидіяти поширеній схемі свідомого доведення історичних будівель до «саморуйнування». А наявність охоронного статусу в умовах, коли термінові роботи не виконуються балансоутримувачами незалежно від форми власності, надає право зробити ці роботи державним чи муніципальним службам. Можливо у кожному такому випадку необхідне судове рішення на виконання термінового ремонту.

3. Необхідність дієвої процедури повернення ділянок з пам’ятками архітектури, які перебувають у занедбаному стані.

4. Механізм негайної зупинки будівельних робіт при підозрі на пошкодження чи знесення історичної будівлі незалежно від наявності статусу для перевірки дозвільної документації та аналізу архітектурно-історичної цінності. Такий механізм має бути у муніципальної влади.

5. Створення у місті спеціальної інформаційної служби, куди можна звертатись з інформацією про здійснення будівельних робіт на історичних будівлях, незалежно від наявності статусу, для здійснення перевірок.

6. Перегляд і розширення критеріїв для надання охоронного статусу об’єктам архітектури, археології, містобудування, технічним спорудам. Визнання цінності будівель «фонової історичної забудови» особливо в умовах, де зберігся цілісний осередок: розгортка фасадів уздовж кварталу, цілої вулиці чи навколо площі. Уся сукупність будівель в такому разі має особливу цінність як цілісне історичне середовище і має отримати охоронний статус навіть за відсутності серед цих будівель видатних пам’яток. Перехід від захисту лише окремих яскравих пам’яток до захисту історичних ареалів, осередків, розгорток фасадів, панорамних краєвидів.

Також з метою популяризації архітектурної спадщини та актуалізації її цінності для суспільства, доки забуття та нове будівництво не поглинуть ще більше наші історичні міста, можна впровадити наступні заходи.

Біля існуючих важливих історичних будівель чи на їх фасадах, а також на місцях, де існували видатні будівлі, доцільно розміщувати основну інформацію у вигляді стендів, макетів, знаків. Особливе значення має згадка про архітекторів.

Біля пам’яток археології доцільно також розміщувати інформацію з описом та реконструкцією вигляду історичних споруд. Наприклад, у Києві відсутня інформація біля останнього цілісного залишку оборонного валу часів Ярослава Мудрого на вул. Б. Грінченка, немає інформації біля виявленого знаку фундаменту Софійської брами на розі вул. Володимирська та Велика Житомирська, немає інформації біля місць фундаментів Ірининського та Георгіївського храмів біля Софії Київської, біля фундаменту Київського магістрату і багатьох інших видатних будівель, залишки яких були знайдені. Хоча найкраща форма такого виявлення слідів минулого — це повне чи часткове відкриття доступу для споглядання та дослідження археологічних об’єктів.

Паралельно з виявленням історичної інформації в середовищі міста, зі створенням цих слідів минулого, не вистачає офіційного систематизованого порталу в інтернеті, загального для країни, чи окремих для місцевостей та населених пунктів. Там, з прив’язкою до мапи могла бути представлена інформація по існуючим історичним будівлям, пам’яткам археології, по спорудам, що вже не існують. Це дієва віртуальна форма популяризації архітектурної спадщини, що зручно надає відповідні знання і мешканцям і гостям міста.

На основі цих та інших джерел має поступово і системно формуватись запит суспільства на відновлення певних історичних будівель. Такі плани потенційних варіантів відновлення мають бути частиною цього офіційного сайту історії міста.