Катерина Ярова,

засновниця і головна архітекторка IK-architects

Кожен архітектурний об’єкт — це історія, закарбована в камені. Проте, коли ми стикаємося із завданням його збереження або відновлення, стає зрозуміло, що лише реставрації стін – недостатньо. Щоб об’єкт знову ожив, потрібно враховувати реалії сучасного світу, що вимагає не лише архітектурного, а й соціального, економічного та інфраструктурного підходів. Катерина Ярова, засновниця архітектурного бюро IK-architects, розповіла, як має відбуватися відновлення пам’яток архітектури, які для цього використовуються технології й чому важливо не тільки відбудова, а й реновація об’єктів.

З чого все починається?

Спираючись на статистику Міністерства культури та інформаційної політики, 1222 об’єкти культурної спадщини постраждали в Україні через російську агресію. Через ці цифри, в період повномасштабного вторгнення активно заговорили про відбудову та збереження памʼяток архітектури, як спадок для нащадків про нашу ідентичність. І важливо, щоб цей процес підтримувався на державному рівні, адже це дозволяє залучити більше технічних і людських ресурсів.

Для обʼєктів історичної чи архітектурної спадщини зазвичай існують фотофіксації або навіть креслення. Банальне консервування та захист - може врятувати памʼятку від пошкодження. А використання сучасних технологій, таких як 3D-сканування, може допомогти створити точні цифрові копії обʼєктів.

В Україні є норми та стандарти, які регулюють процеси реставрації та реконструкції, що чітко окреслює методи і критерії роботи з історичними обʼєктами. Проте Державні будівельні норми (ДБН) доволі важкі в реалізації, бо мають чіткі правила. У них майже відсутня система адаптації під сучасні потреби та виклики.  

Інша важлива складова частина в збереженні спадщини — це архітектурні бюро та організацій, які не чекають дій від держави, а вже зараз створюють власні ініціативи.

Один із таких прикладів — наш проєкт «Майбутнє минулого» про те, як відновлювати пам’ятки архітектури, інтегруючи їх у сучасне життя через свідомий підхід до реновації. Він демонструє, як збереження може стати частиною нашого майбутнього. Мета команди — знайти зацікавлених інвесторів, залучити громаду і реалізувати відновлення обʼєктів.

Ще одним прикладом є Balbek Bureau, які запустили ініціативу REVillage, де вони досліджують українські хати. І хоч це не є формальна архітектурна спадщина, але важлива частина національної культури. Українська хата — це наші витоки. Бюро досліджує стилістику будівель в кожній області України. 

 

Основні етапи відновлення

Будь-який реставраційний процес можна порівняти з вирішенням головоломки: як скласти збережені фрагменти, водночас пристосувавши їх до потреб сучасності?

1. Початок із вишукувальних робіт. Використання сучасних технологій, таких як 3D-сканування, дозволяє створити цифрову модель об’єкта, яка точно передає його поточний стан. Цей етап надзвичайно важливий, особливо для пам’яток, які перебувають на межі руйнування.

2. Соціальний, інфраструктурний та транспортний аналіз. Архітектура — це не тільки стіни, а й зв’язок із містом. Важливо зрозуміти, які функції можуть бути доцільними для громади: культурні, освітні, чи комерційні, що забезпечуватимуть економічну стійкість об’єкта.

3. Розробка концепції. На цьому етапі постає ключове питання: чи повністю відновлювати об’єкт в автентичному вигляді чи вдатися до сучасних інтерпретацій? Якщо будівля має статус пам’ятки архітектури, то необхідно відновити його початковий вигляд. Але якщо це просто занедбаний об’єкт, то варто замислитись, чи буде доцільно відбудувати його таким, який він був до занепаду. 

4. Проєктування та реставрація. Виконання робіт згідно з актуальними нормами ДБН та міжнародними стандартами, що враховують як оригінальні матеріали, так і новітні технології.

5. Інтеграція в міський простір. Це не лише про зовнішній вигляд, а й про функціональність. Відновлена пам’ятка повинна бути частиною життя громади: музеєм, культурним центром, простором для бізнесу чи навіть парком.

Баланс між автентичністю та сучасністю

Одне з головних завдань реставрації — знайти баланс між тим, що зберігати, і тим, що адаптувати.

• Повна реставрація. Коли мова йде про унікальні пам’ятки з великою культурною цінністю, їхнє відновлення має бути максимально точним. Наприклад, у реставрації Софії Київської були застосовані оригінальні технології для збереження автентичності.
  

• Мікс історії та сучасності. У випадку об’єктів, які більше не можуть виконувати первісну функію і не мають статусу памʼятки архітектури, доцільним стає інтегрування сучасних рішень. Один із найкращих прикладів — завод Amager Bakke у Копенгагені, який бюро BIG перетворило на парк з гірськолижним спуском. Такий підхід показує, що архітектура може бути водночас функціональною та символічною.

Роль сучасних технологій

Реставрація історичних об’єктів стає дедалі складнішою, але сучасні інструменти дають змогу вирішувати завдання, які раніше здавалися неможливими.

• ЗD-сканування та моделювання. Це стандарт у сучасній реставрації, який дає можливість зафіксувати стан обʼєкта та планувати роботи з максимальною точністю.
• Композитні матеріали. У випадках, коли неможливо використовувати автентичні матеріали, композитні рішення імітують історичні зразки. Однак краще зберігати оригінальну технологію, залучаючи майстрів із відповідними компетенціями. 
• Технології доповненої реальності (AR). Це не лише спосіб «відновити» зниклі памʼятки в цифровому вигляді, але й створити нові формати для залучення відвідувачів. Наприклад, на конкурсі «Інтерʼєр року» 2024 серед переможців були проєкти з використанням AR, які відкривають нові можливості для взаємодії з історичними просторами.

Підтримка на всіх рівнях

Щоб архітектура майбутнього була заснована на історичному фундаменті, потрібна співпраця всіх зацікавлених сторін. Адже відновлення — це не лише про архітекторів, це й про людей, яким в цих просторах жити, працювати й відпочивати.

Для успішної реновації потрібна кооперація між інвесторами, громадою, державними органами та професійними спільнотами. Це включає:

• Проведення соціологічних досліджень для врахування потреб громади;
• Розробку бізнес-моделей, які дозволять обʼєкту стати фінансово самостійним;
• Активне залучення державних та приватних інвесторів.

Відбудова історичних памʼяток в Україні — це не лише спосіб зберегти історію, але й можливість переосмислити спадщину, зробивши її частиною сучасного життя. Поєднання автентичності, інновацій та потреб громади дозволяє створити обʼєкти, які не лише надихають, але й функціонують як невіддільна частина міського середовища.

Архітектура — це міст між минулим і майбутнім. Такі проєкти як «Майбутнє минулого», показують, що збереження історії може бути інноваційним. Тож зараз українці стоять на порозі змін, які дають можливість Україні стати прикладом для всього світу.

А тепер питання для рефлексії: як ви бачите сучасний підхід до спадщини? Відновлювати автентичність чи створювати нові історії?