Три принципи безпеки, які ми знову проігнорували 

Сергій Распутний,

Safety Shelters

Писати про такі трагедії, як у Комишувасі, дуже важко. Але якщо про них не говорити, не писати й не аналізувати їхні наслідки, вони повторюватимуться, що, власне, й відбувається. Тому передусім висловлюю співчуття рідним і близьким загиблих. А тепер спробую проаналізувати ситуацію.

Почну з того, чим зазвичай закінчують, тобто з підсумку. Три найважливіші складові безпеки: РОЗОСЕРЕДЖЕННЯ, КОМПЛЕКСНИЙ/КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД, ПРОФЕСІОНАЛІЗМ/ПРАГМАТИЗМ.

Спершу факти про атаку на підземну школу в Комишусі та коротка історія підземних шкіл. Селище Комишуваха Запорізької області розташоване за 15 кілометрів від лінії фронту. Школу збудували вже після початку повномасштабного вторгнення. За словами Івана Федорова, нині очільника Державної агенції з відновлення та розвитку інфраструктури, а нещодавно голови Запорізької обласної військової адміністрації, школу звели за типовим проєктом. Цей проєкт розробили й безкоштовно передали неназвані іноземні донори. За словами Федорова, будівництво відповідало всім нормам, і школу було введено в експлуатацію.

Школу атакували дев'ятьма КАБами 3000 загальною вагою 3000 кілограмів, із бойовою частиною 1200–1400 кг. Серед КАБів 3000 є й фугасні моделі, проте чи були такі серед цих дев'яти, офіційної інформації наразі немає. Технічні дані поки що не оприлюднюють, але з фотографій, доступних для аналізу, видно, що товщина залізобетонного перекриття становить 500–600 мм. Захисний шар ґрунту на одному фото сягає 1–1,5 метра, а на іншому, схоже, близько 2 метрів.

Першу в Україні підземну школу збудували в Харкові у 2024 році. На її відкритті, крім харківського міського голови Ігоря Терехова, були присутні представники уряду та парламенту. Лейтмотивом події стало послання: рішення такої складної й болісної проблеми, як навчання дітей на станціях метрополітену, знайдено.

Тепер розглянемо крок за кроком три складові безпеки та технічні аспекти конструкції школи.

Розосередження

Одним із головних уроків цієї війни для безпеки і цивільних, і військових стало розуміння того, що концентрація людей несе небезпеку. Щойно ворог дізнається про скупчення людей, він негайно атакує, якщо може дістати.

Усі пам'ятають загиблих під час поминального заходу в селі Гроза (жовтень 2023). Усі пам'ятають воїнів 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади, які загинули під час урочистого шикування в тій самій Запорізькій області (листопад 2023). Усі пам'ятають загиблих у Маріупольському драмтеатрі, на якому величезними літерами було написано «ДІТИ» (березень 2022). Це найближчий приклад до випадку в Комишусі. Усі пам'ятають трагедію найбільшого дитячого медичного центру «Охматдит» у Києві (липень 2024) і ракетний удар по центру Сум (квітень 2025).

Подібні трагедії повторюються щороку. Різниця лише в тому, що у 2022 році були ілюзії щодо ворога, а нині всім зрозуміло: рашизм не зупиняється ні перед чим. Ми пам'ятаємо ракетні атаки на житлові будинки й храми, на пологові будинки та дитячі лікарні, на торговельні центри й потяги з пасажирами.

Отже, будь-яке скупчення людей є мішенню, а регулярне скупчення стає принадою. Маріупольський драмтеатр після кількох невдалих спроб було знищено потужними КАБами. Уразити можна будь-яку споруду на всій території, недосяжних місць немає. Мабуть, єдине безпечне місце в країні — станція метро «Арсенальна» в Києві, що лежить на глибині 105,5 метра. Для всіх інших місць найкращим захистом є секретність, непублічність і розосередження.

Для захисту від КАБів 3000 потрібні спеціальні фортифікаційні споруди, а не підземна школа. Розташування шкіл і дитячих садків — публічна інформація. Тож регулярне збирання дітей у прифронтовій зоні, в радіусі досяжності КАБів, — м'яко кажучи, дуже неоднозначне рішення.

Комплексний/концептуальний підхід

Безпека — питання надзвичайно комплексне. Щоб проілюструвати цю тезу, наведу приклад повітряних тривог у 2022–2023 роках і сьогодні. Тоді, щойно фіксувався зліт носіїв ракет, тривогу оголошували негайно по всій країні. Це була, звісно, перестраховка, але за повної невизначеності, браку досвіду та достовірної інформації вона була виправданою. За чотири роки війни накопичилися досвід і статистика, з'явилися інші способи отримання й аналізу інформації. Тепер тривога диференціюється за рівнем безпеки й ураховує різний ступінь небезпеки для різних регіонів.

Отже, комплекс складається з кількох компонентів.

Військова компонента охоплює виявлення, безпосередньо збройний захист, аналіз і оповіщення. Це надзвичайно складний комплекс завдань, і ми бачимо, що більшість його елементів істотно прогресують.

Нормативно-законодавча компонента. Тут, на превеликий жаль, ми маємо великий провал. Це масштабний і складний пласт, тому скажу коротко. Нормативна й законодавча база аж ніяк не враховує ні час досягнення укриттів, ні час підльоту в різних регіонах. Більше того, законодавство вимагає розміщувати інформацію про укриття у відкритому доступі в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. Це, поєднане зі спробою зосередити велику кількість людей в укриттях, не розрахованих на пряме влучання, не лише створює ілюзію безпеки, а й наражає людей на небезпеку.

Просвіт, однак, є. Уже розробляється новий ДБН щодо кімнат і просторів безпеки, але на це пішло три роки, і поки що не зовсім зрозуміло, яким він буде. Система надто неповоротка й не здатна реагувати на виклики часу.

Інженерна компонента сама по собі не здатна захистити без чіткої роботи двох попередніх. Тут ситуація дещо краща. Наприклад, конструктивні рішення, закладені в ДБН «Захисні споруди цивільного захисту», дещо надлишкові відносно задекларованих завдань, але професійні та, безперечно, грамотні. Проте фрагментарні, нехай і правильні, рішення не можуть розв'язати проблему безпеки. Загалом цей ДБН — спроба перелицювати СНіП часів холодної війни.

Наведу приклад інженерного рішення, що відповідає поставленій меті. Під час розроблення концепції підземного виробництва опрацювали три варіанти розміщення з різним ступенем захисту (мал. 1–3). Ще на етапі концептуального проєктування, за попередніми оцінками, до побудови математичної моделі з розрахунками для різних типів озброєння, команді стало зрозуміло: товщина плити має бути не менш як 1000 мм, а захисного шару ґрунту без додаткових заходів буде недостатньо для надійного захисту.

Малюнки 1–3

На прикладі концепції виробництва поділюся кількома технічними деталями. На малюнку 3 наведено варіант, що його прийняли за базовий. Підземна частина перекриття — 800 мм, надземна частина, підлога, — 500 мм, проміжна залізобетонна захисна плита — 400 мм. До розрахунку діаметра арматури поки що не дійшли, але за попереднім досвідом діаметр становитиме від 12 до 20 мм за дво- чи тришарового армування. Слід зазначити, що ця концепція передбачає розміщення виробництва не безпосередньо в зоні бойових дій, а поза зоною дії балістики.

Теорія вибуху — одна з найскладніших теорій, і її описують переважно два закони, або рівняння, виведені емпірично. Перший — закон Фрідлендера, що дає експоненційний закон наростання надлишкового тиску та фази розрідження. Другий — рівняння Садовського, що дає змогу розрахувати надлишковий тиск залежно від тротилового еквівалента та відстані від епіцентру вибуху.

Оскільки експоненційні залежності мають дуже складний характер, для інженерних розрахунків за стандартом армії США UFC 3-340-02 використовують так званий еквівалентний трикутний імпульс. Він дає змогу перейти до традиційних конструктивних методів розрахунку, методу скінченних елементів і послідовних ітерацій. Усі системи математичного моделювання послуговуються саме цим методом і цим стандартом.

Мал. 4. Графік зміни надлишкового тиску за рівнянням Фрідлендера та ілюстрація методу еквівалентного трикутного імпульсу (зелена штрихова лінія).

На малюнку 5 наведено приклад результатів розрахунку в одній із систем CAE (Computer-Aided Engineering, системи автоматизованого інженерного аналізу) — LS-DYNA.

Мал. 5. Розподіл надлишкового тиску по сегментах поверхонь, що зазнають дії вибуху (матеріали математичного моделювання д.т.н. Кархута І. І. та д.т.н. Поздєєва С. В.)

Професіоналізм/прагматизм

Хто в нас ухвалює рішення і на якій підставі? Питання зовсім не риторичне. З огляду на сказане вище виникає ціла низка запитань. Яка міжнародна організація розробила цей проєкт? Хто його експертував? Хто верифікував? Хто ухвалив рішення передати його ОВА для реалізації? На який тип боєприпасів його розраховували?

Є інформація, що типові проєкти нібито розробив і передав Україні UNICEF. Але чи передбачали під час розроблення, що подібні об'єкти розміщуватимуть за 15 кілометрів від фронту? Напевно, ні!

На малюнках 4–5 — фото ще одного дитячого освітнього закладу, що будується в Запорізькій області. Саме Запоріжжя і більшість населених пунктів області розташовані в безпосередній близькості від фронту, в зоні досяжності всіх типів озброєння, включно з РСЗВ.

 Малюнки 6–7

Крім України, досвід ведення бойових дій у сучасній війні має лише Ізраїль. Чи залучали ізраїльських фахівців до розроблення цих проєктів? Сумнівно!

Для порівняння: в Ізраїлі, де, як відомо, до дітей особливе ставлення, укриття у вигляді кімнат безпеки розташовані безпосередньо в групах дитячого садка чи поруч із класами школи, з хвилинною доступністю. По-перше, це не одне велике укриття, де плакатимуть усі діти садка чи школи. По-друге, на час активних бойових дій дитсадки та школи там не працюють. Адже і в них, і в нас діти перебувають у зоні особливої небезпеки: через велику соціальну чутливість вони стають мішенню для нелюдів.

Весь світ учиться на нашому трагічному досвіді й робить висновки. Крім нас самих.

Країні потрібна КОНЦЕПЦІЯ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ. Розроблення подібного комплексного документа вже розпочалося, я маю на увазі Містобудівний кодекс України. Та прикро, що уряд і Верховна Рада зупинили роботу над ним.