Property Times Хобі

Пропонуємо свіжу добірку цікавинок від Reading Club by Arricano. Нагадаємо, в компанії є власна бізнес-бібліотека, яка постійно поповнюється новинками, то ж співробітники можуть обирати книги за інтересами.

Наталія Незгода, адміністраторка ТРК «Проспект»

Таємне життя кольору
Кассія Сен-Клер

Журналістка Кассія Сен-Клер настільки любить вивчати кольори через малюнки та документальні свідчення в архівах, що написала про це книгу. Я взялась читати цю працю, щоб почерпнути насамперед ідеї для ремонту в плані кольористики. Однак авторка розширила контекст, розповівши, які події пов'язані з тим чи іншим відтінком та що впливає на наше сприйняття кольору.

У давнину вважалось, що колір відволікає від ліній та форм, тому богобоязливі селяни підкреслювали свою смиренність, одягаючись в тьмяні кольори, зокрема «руссет» (червонувато-коричневий), а от червоний був символом знаті. До того ж яскравий колір було важко створити: художники перетирали на порошок будь-що — від моху до комах, аби знайти стійкий барвник. Наприклад, «Індійський жовтий» виготовляли з сечі корови, яка харчувалася листям манго.

Яскраво рожевий колір, який нині в тренді, у другій половині 70-х ХХ століття використовували, як профілактику насильства: два офіцери у виправному центрі ВМФ США розфарбували камери рожевим, і впродовж наступних 150 днів не сталося жодного інциденту між ув'язненими. Колір так і назвали на честь офіцерів — рожевий Бейкера-Міллера.

Розвиток хімічної промисловості дозволив людству виробляти все більше кольорів, а закрійники і модельєри назвали діапазон нових кольорів: «полум'я бренді, що палає» (лавандовий, сірий, блідо-жовтий і темно-бузковий), «драконяча кров» (темно-багряний), «ведмежі вуха» (яскраво-коричневий), «сієна» (жовто-коричневий пігмент, який походить від копалень поблизу італійського міста Сієна).

Цю дивовижну книгу раджу читати з інтервалами: легко розгубитись у калейдоскопі кольорів та заплутатись у їхніх назвах. З мого досвіду, після 15-17 кольорів настає передозування фактами.

Олена Обухівська, директорка із комунікацій

Як бути стоїком. Антична філософія та сучасне життя
Массімо Пільюччі

Помічаю, як останнім часом у діловому середовищі зростає запит на філософські читання та бесіди. Адже і місія компанії, і позиціонування бізнесу носять в собі ціннісно-етичні орієнтири. А це стосується саме філософської царини.

Щодо прагнення знайомитися й інтерпретувати мислителів минулого, то, можливо, цьому посприяли карантин та локдауни, коли під час кризи люди прагнуть глибше осмислювати питання сенсу буття, віднайти спокій та баланс.

Одним із учень, що стає все більше світським, є стоїцизм, запропонований античними філософами Епіктетом та Марком Аврелієм.

Стоїцизм мотивує розмірковувати над суспільним благом, вивчати себе, свої емоції, приймати їх як даність та чітко розрізняти, що знаходиться під власним контролем, а що поза можливістю на щось впливати. Таке розрізнення спонукає бути доброчесними громадянами, гідно сприймати труднощі та зовнішні негаразди. Адже коли людина не в змозі змінити природу речей, то в її силах поміняти своє ставлення до них.

Якщо говорити про практичне застосування стоїцизму, то особливо рекомендую прочитати цю книгу тим, хто формує свій персональний бренд, працює над власною впливовістю в суспільстві. Насамперед варто усвідомити: популярність, яка живиться тролінгом та хейтерством, — тимчасова. На думку стоїків, недопустимо грати на публіку. Терпіння та терпимість, внутрішній спокій та емоційна незворушність — ось ті чесноти, що сприяють укріпленню доброчесності.

Стоїцизм — це глибинне вчення, що апелює до саморефлексії, моральності та цілепокладання, реалізація яких знаходиться в зоні впливу конкретної людини, незалежно від об’єктивних обставин.

Массімо Пільюччі можна прочитати як певний вступ до стоїцизму, щоб потім звернутися до першоджерел і насолодитися думками античних мудреців, які говорять з нами крізь час та повертають до людяності та здорового глузду. 

Інна Сотнікова, директорка ТРК «Проспект», ТРЦ «РайON»

П.Ш. Нове життя. Зворотного шляху вже не буде
Дмитро Хара 

«Просякнутий любов’ю, задоволенням, щастям, ти легко зможеш досягти будь-яких цілей, сприймаючи це всього лише як гру, не прив'язуючись до її результатів і люблячи все нове,  що приходить у твоє життя». Книга Дмитра Хари нагадує майстерний психологічний тренінг, змушуючи читача рядок за рядком переосмислювати своє життя. Напевно, одна із тих, що здатні зачепити глибокі механізми людської свідомості.

Книга розкриває читача для самого себе, підштовхує його емоційно оголюватись, шукати відповіді на складні питання, відмовлятися від звичок, змінюватися, долати страхи, прощати та ще багато чого... Але це, звісно, можливо лише в тому разі, якщо читач ставить себе на місце героя, вживається в запропоновану роль і приймає кожне рішення разом з ним. Це як в будь-якому тренінгу: якщо ти граєш на 100%, ти отримуєш 100% результат. Ефект від прочитання пропорційний бажанню рости над собою.

Книга Дмитра Хари — не художній твір попри те, що на його сторінках живе герой, образ якого продуманий до дрібниць, розвивається певний сюжет, а авторський стиль наповнений метафорами. Уся художність (спроба художності) – лише оболонка для чогось інакшого, не пов'язаного з літературою.

Твір я прочитала одним подихом, проживши в уяві всі ситуації, у які потрапляв герой. І хоча книга не стала великим одкровенням для мене, я впевнена, що вона здатна стати спусковим гачком для тих, хто відкладає життя на «потім».

Маргарита Данилець, менеджерка із цифрового маркетингу

Психологія впливу
Роберт Чалдіні

Автоматичні реакції нашої психіки спрощують нам життя та допомагають не збожеволіти в інформаційному шумі що в онлайні, що в реальності. Однак часом вони працюють не на нашу користь, а то й відверто шкодять нам та нашому гаманцю. Американський соціальний психолог Роберт Чалдіні, який сам не раз стикався з подібними ситуаціями, вирішив дослідити механізми, які змушують нас вдаватись до небажаних поступок та чинити врозріз з нашими переконаннями.

Автор описав 5 принципів, завдяки яким можна впливати на інших. Принцип взаємного обміну — коли нам надали безкоштовну послугу чи щось подарували, а ми натомість почуваємося зобов’язаними і хочемо якомога швидше віддячити. Принцип послідовності — люди здебільшого прагнуть бути систематичними, оскільки це схвалюється суспільством, але інколи вони стають заручниками власних слів та дій.

Принцип соціального доказу, напевне, найкраще ілюструють соціальні мережі. Дописи, які лайкнули багато людей, лайкають ще більше, бо по-перше, соцмережа частіше показує користувачам такі пости, а по-друге, люди схильні наслідувати більшість.

Принцип привабливості та подібності підштовхує нас довіряти та поступатись тим, хто нам симпатичний з точки зору естетики, або тим, хто має багато спільного з нами/віддзеркалює наші жести та пози під час спілкування.

Принцип дефіциту підштовхує нас більше цінувати те, що дісталось важкою працею або є малодоступним для нас. Напевне, саме тому в США досі популярними є студентські сестринства та братства, куди можна потрапити, лише виконавши малоприємні, а часом і небезпечні завдання. 

Книгу раджу прочитати, щоб краще зрозуміти мислення людей та переосмислити свої установки.

Анна Чуботіна, СЕО Arricano

Пташка за пташкою
Енн Ламотт

Це особлива книга про письменництво та життя, дуже особиста та мотивуюча, зі всією майстерністю та «упакуванням» емоцій у словах, як це вміло робить авторка у своїх художніх та нон-фікшн роботах. Гадаю, що її по праву можна найбільш рекомендувати тим, хто прагне писати, розкриватися та не боятися висловлюватись.

Енн Ламотт із власного досвіду підкаже, де шукати мотивацію, як відшліфувати свій стиль письма, як себе дисциплінувати у роботі, та запропонує конкретні прийоми. І навіть якщо хтось лише починає писати чи працювати із текстами, лише на початку свого шляху в удосконаленні письменницьких компетенцій, боязко прокручуючи в голові думки, книга все одно буде корисною.

У той же час звужувати значення книги виключно як функціональний посібник про те, як красиво писати, на мою думку, не варто й не справедливо. Адже поради можна застосовувати набагато ширше, за різних життєвих обставин. Тому що нема нічого цікавішого за творчість. А ми часто відводимо їй лише певний конкретний вид мистецтва — чи то музика, чи живопис, чи література. Хоча насправді це може бути будь-який процес творення, в тому числі й керування бізнесом.

Що буде, коли до свого робочого завдання ставитися як до творчості? Визначивши ціль, отримувати задоволення не лише від результату? Але й від осмислення, обдумування, пошуку рішень, формування нових моделей, взаємовпливів та зв’язків. Тоді робоча задача може перетворитися на захопливий творчий процес, який наповнює та мотивує учасників протягом усіх етапів її реалізації.

Книга написана легкою, живою мовою із прекрасним почуттям гумору. Її можна тримати під рукою, повертаючись до її сторінок для натхнення та підтримки, або взяти у відпустку чи подарувати друзям.

Вікторія Теравська, копірайтерка агентства-підрядника Spinat Agency

Як писали класики
Ростислав Семків

Письменники, чиї твори регулярно потрапляють до списків на кшталт «100 книг, які варто прочитати до 100 років», на жаль, не видавали навчальних посібників. Тому літературознавець та критик Ростислав Семків проаналізував біографію 7 відомих авторів, а також їхні твори з точки зору стилістики та побудови сюжетів, щоб визначити секрети їхньої майстерності.

Ситуації, з якими стикнувся письменник, так чи інакше впливають на його творчість. Наприклад, Джордж Орвелл перед тим, як написати антиутопію «1984», пережив громадянську війну в Іспанії, де побачив, які жахи творили комуністи. А Агата Крісті власні страхи перенесла на своїх героїв, щоб краще почуватись та працювати продуктивніше. Як-не-як письменниця поставила собі за мету видавати роман щороку і успішно дотримувалась цього плану.

Для тих, хто вже прочитав низку книг із письменництва, праця Семківа не стане відкриттям. Читати сильних авторів, не чекати натхнення, не створювати надто багато сюжетних ліній, уникати кліше, записувати ідеї — власне нічого нового. Однак у книги дві суттєві переваги: вона написана легким стилем, без занудства, і мотивує ближче познайомитись із творчістю її героїв — Агати Крісті, Умберто Еко, Курта Воннегута, Маріо Варгаса Льйоси.