Валерій Кирилко,

СЕО ГК «Індустріальні парки України» 

Реальні запити від резидентів індустріальних парків на початок 2024 року, за умови наявності підведених до індустріального парку комунікацій наступні: 

• Запити на земельні ділянки у межах індустріального парку (оренда/купівля) — 55%;
• Запити на готові площі під виробництво чи склади (оренда/купівля) — 80%;

Така пропорція свідчить про відставання будівництва готових будівель в індустріальних парках. За характером заявок, що надходять на підбір майданчиків під виробництво, ми відзначаємо різке зростання попиту саме на готові площі. Компанії менше хочуть будувати самі й віддають перевагу наявності готових приміщень ніж земельним ділянкам. Це пов'язано з двома факторами: потреба в прискореному відновленню виробництва/логістики — ще десятки підприємств, що релокуються чи вже релокувалися, шукають собі місце, де можливо швидко розгорнути своє виробництво або сформувати склад (сировини, готової продукції), та другий фактор — поява реальних податкових преференцій та програм підтримки для учасників індустріальних парків.

Про наявні комунікації (електрика, газ, вода) вже не йдеться в запитах. Обов’язковою умовою є вже їх наявність в самому парку, або їх близькість до ІП (до 500 метрів), з вільними потужностями. Тому ініціаторам та керуючим компаніям треба розуміти, що поки не буде комунікацій, вірогідність долучення в індустріальний парк резидентів та учасників буде прагнути до нуля. 

Ми вже цього року можемо зіткнутися з колосальною нестачею готових промислових приміщень в ІП, за наявності приблизно 80-100% вільної землі у парках типу грінфілд. Відповідно, настав час стимулювати саме будівництво готової інфраструктури та приміщень. Перша «ластівка» зі стимулювання у вигляді 1 млрд грн від Мінекономіки України на комунікації вже є. Цього замало, але вже щось. Проблем із попитом бути не повинно. Зараз активно розвивається прискорене будівництво (6-12 місяців), а для нього потрібне пільгове фінансування у вигляді довгих і дешевих кредитних грошей (2-5% річних), або бюджетні інвестиції авансового типу. 

Структура попиту змінюється. Частка українських інвесторів у загальній структурі вкладень резидентів індустріальних парків зросла, і наразі складає майже 90%. Кількість вхідних іноземних інвестицій в індустріальні парки радикально знизилися. Причин багато: війна, відсутність масової практики страхування від військових ризиків, порушення логістичних ланцюжків, корупція на місцях, слабкий правовий та законодавчий захист іноземних інвестицій тощо. Все це знизило кількість «зацікавлених іноземних учасників» до поодиноких запитів (не більше 10 за рік). Хоча світова практика розвитку індустріальних парків більшою мірою направлена саме на долучення іноземних інвесторів та учасників. І саме кількісні показники іноземних інвестицій в цій сфері є найбільш показовими, як позитивний маркет ефективності. 

Щодо якості індустріальних парків, то тут відбуваються зміни. Є перші приклади галузевих промислових кластерів, що склалися на базі індустріальних парків, з явною профільною спрямованістю, яка пов'язує їх резидентів і визначає специфіку технологічної інфраструктури. З'явилися мережеві керуючі компанії, а деякі з них відкривають свої представництва в Європі. 

Передові парки та їх керуючі компанії починають більш глибоко опрацьовувати екосистеми парків, та працюють над створенням центрів підготовки кадрів, лабораторій якості, експортних хабів, центрів інжинірингу та сертифікації тощо. Почавши колись із продажу землі та складів під «промку», ми переходимо до завдань технологічного розвитку України. 

Ну, і на останок можна констатувати те що в Україні продовжує зростати унікальна експертиза щодо створення та управління промисловою інфраструктурою індустріальних парків. Мистецтво індустріальних парків продовжує активно розвиватися і неминуче тягне за собою підвищення стандартів якості, ускладнення ринкового продукту та оновлення системи розвитку індустріальних парків.