Будівельне сміття: вирішення проблеми залежить від політичної волі та готовності впроваджувати реформи
Автор: Ірина Настич
Проблема утилізації будівельного сміття в нашій країні вже давно потребує розв’язання, адже наявні полігони для зберігання таких відходів не витримують навантаження, про це Property Times писав в матеріалі Будівельні відходи Хто, як і куди вивозить сміття з київських будівництв. Повномасштабне вторгнення рф на територію України призвело до величезних руйнувань, обсяги будівельного сміття сягнули критичної відмітки й продовжують збільшуватися.
Як подолати проблему будівельного сміття, яке утворилося внаслідок бойових дій, Property Times розбирався разом з експертами.
Лише на Київщині 144 тис. тон відходів руйнації
В Україні вивіз будівельних відходів є обов'язковим як для комерційних компаній, так і для приватних осіб, при цьому утилізація, переробка та повторне використання здійснюється за бажанням, а таке бажання виникає вкрай нечасто, бо потребує відповідних зусиль та інвестицій. Тому зазвичай схема була така: замовник укладав договір із компанією, яка надає послуги з вивезення будсміття, й надалі не переймався його долею.
«Відповідно до інформації Українського Інституту майбутнього, майже 50% всього будівельного сміття вивозиться на полігони, і це далеко не завжди полігони для будівельного сміття, — коментує Юлія Чорна, експерт з екологічних питань та сталого розвитку, iC Ukraine. — Загалом, ситуація з полігонами дуже критична по країні — більшість давно вже працюють за межами своєї спроможності. Якщо підсумувати, то можна виокремити три основні механізми поводження з будівельними відходами, що наразі застосовуються на українському ринку:
- вивезення на полігон без додаткової обробки;
- перероблені відходи будівництва (такі як залізобетон або цегла) використовується власником відходів як тимчасова підсипка для доріг або підсипка котлованів;
- або перероблені відходи будівництва віддаються підряднику як частина оплати за демонтажні послуги. В подальшому оброблений матеріал може бути перепроданий третім особам».
Щороку полігони для відходів загалом поповнюються приблизно на 15–17 мільйонів тон, до великої війни площа сміттєзвалищ і полігонів в Україні вже сягала понад 8 500 га. Сміттєвий колапс назрівав ще до 2022 р., а за рік активних бойових дій об’єми будвідходів перевищили всі ліміти українських полігонів для зберігання великогабаритного та будівельного сміття.
За розрахунками Київської школи економіки, станом на кінець 2022 року в Україні налічувалося понад 150 тис. пошкоджених чи зруйнованих житлових будівель. Лише на Київщині утворилося 144 тис. тон відходів руйнації. Станом на березень, за даними пресслужби Ірпінської міської ради, загальний обсяг будівельного сміття, який утворився в громаді в результаті воєнних дій — 80 тис. куб. м.
«В Миколаєві за інформацією адміністрацій районів приблизна кількість утвореного будівельного сміття на березень 2023 року складала 2 155 куб. м», — повідомив заступник директора департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міськради Євген Поляков.
Цифри жахають, і це лише попередні підрахунки, адже не можливо визначити точні масштаби руйнувань на окупованих територіях, до того ж ворог продовжує ракетний терор по всій території України, а населені пункти на лінії зіткнення знищуються вщент.
Розрахунки, які наводить Юлія Чорна, демонструють, яка кількість будівельних відходів утворюється при руйнуванні однієї будівлі: «Відповідно до наших розрахунків, що є орієнтовними та виключно можуть розглядатися в контексті базового сімейного будинку або садочка/школи/лікарні, тощо, то з двоповерхового маленького будиночку (орієнтовна опалювальна площа 180 кв. м) можна отримати близько 492,6 тон будівельного сміття та відходів (цегла — 248,7 тон, залізобетон — 110 тон, бетон — 125,8 тон, метал — 7,5 тон, деревина — 0,4 тон, скло — 0,3 тон). Коли вже з п’ятиповерхового будинку (орієнтовна опалювальна площа 4 368 кв. м) — 9 073,4 тон (цегла — 3 958,9 тон, залізобетон — 4 401,2 тон, бетон — 629 тон, метал — 29,3 тон, деревина 20,7 тон, скло — 21,8 тон.
Розрахунки базувалися на припущеннях, що зовнішні стіни зроблені з цегли, і підраховувалися основні будівельні матеріали, які можуть в подальшому бути використанні як вторинний матеріал. Розрахунок матеріалів пошкоджених будівель включає цеглу, залізобетон, бетон, металеві конструкції, дерево та скло. Розглянуті конструкції: стіни, міжповерхові перекриття, вікна, двері, елементи систем опалення, холодного та гарячого водопостачання та каналізації. Меблі та побутова техніка не враховувалася під час розрахунків».
Законодавча основа. Хто відповідає за сміття
Оскільки кількість будівельного сміття невпинно зростає, очевидно, що потрібні нові дієві механізми поводження з такими відходами, в тому числі й на законодавчому рівні.
«Донедавна законодавство не містило спеціальних норм чи вимог щодо повторного використання таких відходів, кожна громада виходила із ситуації власними силами і переважно традиційним способом — тобто шляхом захоронення на звалищах/полігонах, призначених для твердих побутових відходів, — пояснює Ярослава Лаган, адвокат ADER HABER. — Наприкінці 2022 року захоронення залишків зруйнованих будівель за існуючим механізмом — як твердих побутових відходів, вже у найближчій перспективі загрожувало переповненням звалищ/полігонів з огляду на великий масштаб руйнувань та габарити залишків будівель. Враховуючи це, у вересні 2022 року Урядом було запроваджено законодавчу основу для іншого алгоритму поводження із будівельними відходами, що утворилися внаслідок руйнувань. Новий підхід передбачає організацію розчищення території від руйнувань із переробкою та повторним використанням відходів (якщо це можливо). Відповідний порядок затверджено Постановою КМУ від 27 вересня 2022 р. № 1073».
Пояснює Ярослава Лаган: «Порядок 1073 передбачає, що поводження з відходами від руйнувань (тобто демонтаж, розчищення території, зберігання, переробку, утилізацію) може організовувати власник/управитель пошкодженої будівлі (або земельної ділянки, в межах якої розташована пошкоджена будівля).
Якщо власник з якихось причин не може це зробити, він може звернутися до виконкому місцевої ради (військової адміністрації) із запитом на проведення таких робіт. Також виконком місцевої ради (військова адміністрація) відповідає за збір і утилізацію відходів від руйнувань поза межами домоволодінь — тобто на вулицях і дорогах в місцях загального користування, на територіях парків, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ.
Під час виконання робіт з демонтажу слід забезпечити сортування відходів від руйнувань для їх подальшого оброблення (перероблення) та утилізації (якщо є така можливість).
Якщо для власника зруйнованої будівлі повторне використання будівельного сміття — справа добровільна, то виконком місцевої ради/військова адміністрація зобов’язані вживати заходів щодо повторного використання відходів від руйнувань під час реалізації проєктів будівництва, щодо яких вони є замовниками, а також сприяти використанню відходів від руйнувань іншими замовниками будівництва.
Крім того, Порядок 1073 наводить можливі шляхи повторного використання таких відходів у будівництві, промисловості (наприклад, будівельні матеріали на основі гіпсу можуть бути використані як домішки до сухих будівельних сумішей, вторинна сировина для виробництва аналогічної продукції, а залізобетонні конструкції та їх уламки — для виробництва крупного та дрібного заповнювачів для бетонів)».
Наші співрозмовники зазначають, що деякі питання на законодавчому рівні все ще потребують доопрацювання. Так, в постанові вказано, що поводження з відходами від руйнувань може організовувати власник чи управитель будівлі, і тут виникає питання, коли йдеться про багатоквартирний будинок, хто є власником руїн. В департаменті ЖКХ Харкова в розмові з журналістом Property Times зазначили, що розглядають таке будівельне сміття, яке утворилося в результаті руйнації багатоквартирного будинку, як спільну власність. Для того, щоб якось розпорядитися тим, що колись було чиїмись квартирами, потрібно отримати дозвіл від кожного власника, а це фізично не можливо.
«В умовах, коли визначити власника відходів безпосередньо неможливо, такі відходи фактично є власністю територіальної громади», — говорить Євген Поляков.
Геннадій Фаренюк, директор ДП «НДІБК» також звертає увагу на це питання й зазначає, що на законодавчому рівні мають бути розроблені певні критерії: «Якщо проблема має суспільне значення, то згода чи не згода мають відійти на другий план, оскільки є суспільна вимога. Цей механізм потрібно допрацювати й ухвалити на законодавчому рівні».
Практика сьогодення
Більшість громад, які стикнулися з масштабними руйнуваннями, проблему утилізації та переробки будівельного сміття наразі вирішують самостійно. Здебільшого рішення зводиться до розборів завалів та вивезення рештків будівель на тимчасові майданчики для зберігання.
«В цілому, в Миколаєві утилізація наразі не проводиться. Вживаються заходи лише для прибирання місць пошкодження та їх огородження. Паралельно готується майданчик для тимчасового зберігання таких відходів (з урахуванням вимог постанови 1073», — коментує Євген Поляков.
Схожий підхід застосовують і в Харкові, в першу чергу там зосередилися на демонтажних роботах, питання переробки — другорядне, адже місто регулярно зазнає ракетних обстрілів.
В пресслужбі Ірпінської міської ради нам повідомили, що найближчим часом на сесію буде винесено питання щодо затвердження Програми утилізації будівельного сміття та поводження з твердими побутовими відходами, в якій буде передбачено сортування та переробка будівельних відходів. Також даною програмою буде закладено фінансування у розмірі 10 млн грн за рахунок державного та обласних бюджетів.
Кейс Neo-Eco в Гостомелі
На думку Юлії Чорної, одним з найкращих прикладів повторного використання будівельного сміття наразі є проєкт в Гостомелі, що реалізується французькою компанією Neo-Eco. В кінці січня компанія почала роботи на перших чотирьох об’єктах в Гостомелі, де їм вдалося досягнути показника переробки у 90%, коли лише 10% будівельних відходів було вивезено на полігон. Відповідно до інформації Ukraine Resilience були перероблені бетон та цегла на дрібну фракцію, метал, дерев’яні двері на ДСП панелі, штукатурка на гіпсокартон та скло/ПВХ були розподілені на кальцин, алюміній та ПВХ.
Йдеться про проєкт відбудови зруйнованих житлових будинків у Гостомелі, який реалізується в рамках меморандуму між французькою компанією Neo-Eco та Київською ОВА.
«Проєкт передбачає застосування інноваційної для України економіки замкненого циклу (переробка будівельного сміття у нові будівельні матеріали). За проєктом буде збудовано близько 450 квартир в нових сучасних урбаністичних кварталах, використавши при будівництві перероблені будівельні відходи. Ми плануємо впроваджувати технології економіки замкненого циклу в багатьох містах України, особливо в тих, які найбільше постраждали через війну і де чимало будівельних відходів, з якими потрібно щось робити. Переробка будівельного сміття — це економічно вигідно, це ефективно і найголовніше — екологічно», — коментує генеральний директор компанії Neo-Eco Ukraine Кирило Чернишук.
Фото Neo-Eco з будівельного майданчика в Гостомелі: подрібнення бетонних залишків відбувається безпосередньо на майданчику, в подальшому цей бетон буде використовуватися у будівництві
Детальніше про те, як реалізується економіка замкненого циклу, Кирило Чернишук розповідав в інтерв’ю Property Times: «Перший етап — це аналіз наявних об’єктів та матеріалів. Робимо відбір зразків з декількох точок будинків та їх аналіз в лабораторії. Загалом направляємо біля 200 кг зразків, де їх максимально прискіпливо досліджують на наявність забруднювачів та можливість використання матеріалів або їх частин удруге для житлового будівництва. Розробляємо рецептури, щоб бетон, який буде вироблятись, відповідав вимогам по якості, міцності, теплопровідності тощо.
Виходячи з аналізу, ми зрозуміємо, яку частину ми отримаємо монолітного бетону, який можна використати для створення несучих конструкцій, яку на немонолітного — для інших робіт.
Роботи з демонтажу ми проводимо поетапно, починаємо з підготовки. Наприклад, при підготовці першого будинку спочатку були видалені елементи пінопласту та шиферу з вмістом азбесту. Азбест — це небезпечний матеріал, тому утилізація цього типу сміття у нас проходить на спеціальному полігоні, з ліцензією на поводження з небезпечними відходами. На другому етапі ми розробляємо та проводимо моніторинг екоматеріалів, придатних для виробництва бетону. Ми сортуємо всі відходи окремо — дерево до дерева, скло до скла, цеглина до цеглини, залізо до заліза, бетон до бетону тощо. На заключному етапі з нових матеріалів, отриманих під час деконструкції, відбувається завершальний процес — відбудова».
Станом на середину квітня 2023 р. загалом у військовому містечку вже демонтовано 5 багатоповерхівок.
Кейс з виготовлення гранульованого піноскла
Під час онлайн-форуму FIT for Ukraine: Construction Materials від UkraineInvest, один з учасників озвучив намір використовувати скляні відходи, в тому числі й ті, які утворилися в результаті руйнацій й пошкодження будівель, у виробництві гранульованого піноскла.
Володимир Бандура, партнер в проєкті «Ідеальна Пора» (виробництво гранульованого піноскла та продуктів на його основі) для читачів Property Times розказав детальніше про цей проєкт: «Основна сировина для нас — це відходи віконного скла. Вони проходять механічну та термічну обробку за нашою технологією та з них ми виробляємо дрібні гранули піноскла.
При переробці скла для виготовлення склопакетів утворюються значні відходи — 10-12% від обсягів вироблених вікон. Ці відходи, як правило, організовано складуються та продаються виробниками склопакетів. Більш складною буде задача організації збору битого скла із постраждалих будинків. Ми не розглядали це як наш основний вид діяльності, саме заготовку відходів скла, більше орієнтувалися на переробку. Але напевно доведеться також організовувати і заготовку, враховуючи масштаб та актуальність цієї проблеми.
Ми вже маємо технологію виробництва піноскла, протестовану у промислових масштабах. Як тільки стан ринку покращиться, ми одразу відновимо виробництво. Більше того, маючи багато років досвіду роботи в девелопменті нерухомості, ми розуміємо, що інвестиції в будівельні матеріали зараз є найбільш привабливими. Тому ми хочемо за цей час ще й збільшити суттєво наші виробничі потужності. Для цього співпрацюємо з UkraineInvest та іншими партнерами.
Виробничі потужності ми плануємо розмістити біля Києва (вже маємо під це ділянку), Дніпра (також є ділянка), Львову (потрібно буде підібрати ділянку). Щоб мати змогу локально переробляти відходи скла, де є великі переробники, та зручно постачати вироблені гранули піноскла в усі регіони України».
Володимир Бандура зазначив, що в перспективі вони мають намір задовольнити попит для відбудови в Україні та експортувати продукцію в ЄС.
Питання екологічної безпеки
Ретельного вивчення потребує питання екологічної безпеки будівельного сміття, яке утворюється в результаті руйнації, бо воно відрізняється за своїм хімічним та мінералогічним складом, й може містити небезпечні будівельні матеріали, такі як азбест.
«Прикладом таких будівельних матеріалів можуть бути шиферний дах, теплова азбестовмісна ізоляція системи опалення, тощо, — пояснює Юлія Чорна. — Відповідно до наших власних підрахунків, орієнтовно 30% усіх муніципальних будівель мають азбестовмісні матеріали, а рівень використання шиферу як покрівельного матеріалу в приватному секторі може сягати 60-70%. Тому, якщо попередньо не вилучити всі небезпечні відходи з об’єкту до початку демонтажних робіт, показник захоронення будівельних відходів може значно підвищитися. В цьому випадку дуже важливо щоб нове законодавство в галузі повторного використання відходів будівництва та знесення було адаптоване до кращих світових практик і велика увага має приділятися аналізу будівлі та наявності небезпечних відходів на ранніх етапах впровадження проекту».
Фото Neo-Eco з будівельного майданчика в Гостомелі: Перед початком демонтажних робіт було відокремлено шифер, який містить азбест, а також відсортовані інші шкідливі матеріали. Роботи проводилися як із застосуванням техніки, так і вручну
За коментарями щодо екологічних питань Property Times звернувся до Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Євгеній Федоренко пояснює:
«Повторне використання будівельних відходів, що утворилися в результаті бойових дій, може бути безпечним з екологічної точки зору, лише за умови, що ці відходи пройшли необхідне покомпонентне сортування та контроль вмісту шкідливих речовин. Оскільки будь-які будівельні відходи, а не лише ті, що утворилися в результаті бойових дій, можуть містити небезпечні речовини (такі як важкі метали, азбест, нафтопродукти та інші шкідливі речовини), переробка цих відходів з метою повторного використання повинна проводитись з урахуванням високих стандартів екологічної безпеки та забезпечення захисту здоров'я людей.
Відмінність процесу «відновлення будівельних відходів та матеріалів» від «переробки відходів, що утворилися в результаті бойових дій», полягає в тому, що за стандартами найкращих практик, відновлення будівельних відходів — є процесом переробки окремих компонентів будівельних відходів, що утворилися після демонтажу будівель і споруд з метою їх приведення у стан, придатний для повторного використання.
Водночас, внаслідок бойових дій (вибух, пожежа, руйнування вибуховою хвилею) — контрольований та системний демонтаж будівель згідно заздалегідь розроблених технологічних алгоритмів не відбувається. Всі конструктивні елементи, матеріали та предмети, що знаходились в житловій, промисловій чи громадській споруді внаслідок вибуху неконтрольовано змішуються, деформуються, й частково при виникненні пожежі спалюються, а спрогнозувати та проаналізувати результат термохімічної реакції окислення внаслідок пожежі неможливо без розуміння того, які компоненти знаходились в будівлі чи споруді.
Для уникнення ризиків, пов'язаних з повторним використанням будівельних відходів, що утворилися в результаті бойових дій, важливо проводити аналіз складу готових будівельних матеріалів з цих відходів перед їх повторним використанням. В Україні існують лабораторії, які можуть проводити дослідження на вміст шкідливих речовин як в будівельних відходах, які готуються до переробки, так і в готових матеріалах, вироблених з цих відходів. Такі лабораторії знаходяться як в закладах технічної експертизи та сертифікації будівельних матеріалів, так і в державних органах, що контролюють якість та безпеку продукції будівництва тощо».
«Лабораторії для аналізів є в нашому інституті (Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій — ред.). Ми можемо визначити хімічний, мінералогічний склад, попрацювати над оптимізацію всіх вихідних характеристик», — зазначає Геннадій Фаренюк.
Результати лабораторних досліджень можуть допомогти визначити технології переробки та використання будівельних відходів з мінімальним ризиком для здоров'я людей та стану довкілля. «На жаль, наразі привести повний перелік лабораторій в Україні, які оптимальним способом можуть проводити дослідження на вміст шкідливих речовин в будівельних відходах, які готуються до переробки, складно, оскільки це може залежати від конкретного місця розміщення/утворення і типів таких будівельних відходів. В Україні таких лабораторій (як державної, так і приватної форм власності) — декілька десятків», — коментує Євгеній Федоренко.
Повний коментар від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів читайте за посиланням.
Обладнання та інвестиції
Оскільки процеси переробки та повторного використання будівельного сміття в Україні поки що слабо розвиненні, ми не маємо в достатній кількості відповідного обладнання, яке використовується для сортування, подрібнення тощо. Таке опорядження дороговартісне, місцеві громади закупити його самотужки не зможуть й розраховують на допомогу держави та іноземних інвесторів та донорів.
«Перелік обладнання, що необхідне для демонтажу, сортування та підготовки будівельних відходів до вторинного використання досить широкий: бульдозери, екскаватори, самоскиди, навантажувачі або маніпулятори, гідравлічне обладнання, молотильне, фрезувальне, подрібнювачі бетону, грейфери тощо. На додачу бажано мати комплексні професійні сортувальні та подрібнювальні станції для оброблення цементу та залізобетону, цегли тощо. Плюс необхідне обладнання для мінімізації утворення пилу під час оброблюючи робіт на майданчику, — пояснює Юлія Чорна. — На сьогодні перелік доступного обладнання на українському ринку досить обмежений і звужується до стандартного типу обладнання для демонтажу (екскаватори, бульдозери, навантажувачі та самоскиди) та дробіння, коли сортування в основному здійснюється вручну на будівельному майданчику або в місцях тимчасового зберігання відходів.
Що стосується інвестицій в обладнання, то переважно це власні інвестиції приватних будівельних компаній. Ринок стимулює попит, тому очікуємо пожвавлення на ринку та збільшення варіацій техніки для оптимізації будівельних процесів, підвищення якості підготовки матеріалу до переробки та власне економії часу».
Держава має інвестувати у створення технічної програми, яка передбачає проведення відповідних пошукових робіт, лабораторних досліджень, зміну законодавчої та нормативної бази
На думку Геннадія Фаренюка, держава має створити відповідні умови для того, щоб іноземні компанії-виробники такого обладнання були зацікавлені у виході на наш ринок. «Держава має інвестувати у створення технічної програми, яка передбачає проведення відповідних пошукових робіт, лабораторних досліджень, зміну законодавчої та нормативної бази.
Ми маємо визначити раціональну галузь застосування будівельного сміття, які матеріали ми можемо виготовляти. Провести випробування цих вихідних матеріалів, щоб зрозуміти, що з ними можна робити, які конструкції і з якими характеристиками можемо отримати при застосуванні цих матеріалів. І далі розробити відповідні документи з характеристиками, вимогами до виготовлення. І вже маючи таку програму, держава може залучати інвесторів, — говорить Геннадій Фаренюк. — Таку роботу потрібно починати вже зараз, тому що на це піде не пару місяців, а мінімум півтора року».
Місцева влада регіонів, які зазнали найбільших руйнувань і потребують нагального вирішення проблеми будівельного сміття, вже зараз веде відповідні пошукові роботи. «Наразі місто веде перемовини з такими компаніями, як французька компанія Neo Eco, данська компанія Cowi та японська Jica щодо надання Миколаєву допомоги в переробці будівельного сміття. Ми зробили відповідні запити, чекаємо відповіді від наших міжнародних партнерів щодо можливості надання такої допомоги та строки», — зазначає заступник директора департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міськради Євген Поляков.
Проблеми та перспективи
При правильному підході й налагодженні сортування безпосередньо на місцях, переробка та повторне використання будівельного сміття має величезний потенціал. В світовій практиці є показові приклади.
«В Японії зі сміттєвого попелу створюють основу для штучних островів: Одайба і Теннодзу створені з промислового сміття, — наводить приклади Кирило Чернишук. — У 2020 році внаслідок вибуху сотень тон аміачної селітри, що зберігалася в порту Бейрута, утворилися тисячі тон щебню, змішаного із зерном, і компанія Neo-Eco взялась за сортування та переробку відходів, беручи участь у гігантському проєкті реконструкції. Також один зі свіжих кейсів — це будівництво селища для проведення Олімпійських ігор 2024 року в Паризькому регіоні. При реалізації були використані бетонні заповнювачі та продукти повторного використання (вікна, дерев'яні балки, цегла, опалювальні прилади). Саме наша компанія переробляла бетон на місці (як зараз у Гостомелі) та співпрацювала з місцевою платформою для зберігання та очищення матеріалів повторного використання.
Інший об'єкт із застосуванням вторинного бетону — це будівництво двохсоткілометрової лінії метро у французькій столиці. Метро сіті-центру Парижа — приклад нашого наймасштабнішого проєкту. Застосування вторинної будівельної сировини — це дуже розвинений напрям в країнах Європи. 50 відсотків будівель у Європі зазнали переробки, щоб перетворитися на нові будівлі».
Україна має докласти величезних зусиль, щоб не просто вирішити проблему будвідходів й не захлинутися в смітті, а й отримати з цього профіт, а для цього потрібна політична воля.
Поки вартість захоронення будівельних матеріалів буде дешевою опцією, то привабливість займатися сортуванням та повторним використанням будвідходів, а тим паче інвестувати в дороге обладнання, буде досить низькою
«На жаль, поки вартість захоронення будівельних матеріалів буде дешевою опцією, то привабливість займатися сортуванням та повторним використанням будвідходів, а тим паче інвестувати в дороге обладнання, буде досить низькою, — коментує Юлія Чорна. — Наприклад, сьогодні вартість захоронення будівельних відходів в Україні орієнтовно складає орієнтовно від 30-150 грн за куб. м в залежності від місця знаходження полігон (село, район, область тощо). Коли в Європі найнижча вартість захоронення складає орієнтовно 18 євро за тонну і може сягати 60 євро в Швеції, Данії чи в Германії. І вже складається тенденція до максимального обмеження захоронення будівельних відходів на полігонах — заборона захоронення сміття, яке підлягає повторному використанню до 2030 року».
«Вирішення сміттєвої проблеми в Україні залежить від політичної волі та готовності впроваджувати європейські реформи. Реалізація реформи вимагатиме отримання звалищами тимчасових дозволів на захоронення відходів з базовими екологічними вимогами. Дозволи видаватимуться на чіткий строк, після вичерпання якого, обʼєкти мають закриватися. Полігони мають будуватися за стандартами ЄС, — пояснює Кирило Чернишук. — Розбудовуючи системи управління відходами, країна повинна рухатися шляхом держав ЄС, які ставлять за мету перехід до «кругової економіки» та активно працюють над тим, щоб перевести поняття «сміття» в розряд історичних анахронізмів. Ми впевнені, що вихід потрібно шукати не у збільшенні кількості та площі звалищ, а в переробці сміття.
Напрям застосування принципів циркулярної економіки при відновленні об’єктів та досвід компанії Neo-Eco є дуже цінними для України в умовах повоєнного повернення до життя. Ми прогнозуємо величезний дефіцит будівельних матеріалів на українському ринку, який спровокує зростання цін і дефіцит європейського ринку, і цінник на матеріали стрімко зростатиме у зв'язку з величезним попитом. Крім того, зазначимо, що в разі застосування зарубіжної сировини, що добувається, необхідно враховувати не тільки її вартість, а й додаткові витрати на логістику й утилізацію відходів. У цій ситуації в Україні доцільніше застосовувати локальну сировину, проте це тягне за собою іншу проблему — працездатність виробництв. Масштабна реконструкція України займе понад 10 років і місцевим заводам із виробництва цементу знадобиться виробляти в рази більше продукції, щоб наздогнати ринок. Зведення конструкцій із вторинного бетону в 2–3 рази дешевше, ніж будівництво з нових матеріалів. Тому максимально логічний і ефективний шлях — це перероблення будівельного сміття».
With the participation of CFI, Agence française de développement médias, as part of the Hub Bucharest Project with the support of the French Ministry of Foreign Affairs
Матеріал підготовлений за сприяння CFI, Французького агентства з розвитку ЗМІ, у рамках проєкту Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
