Property Times Урбаністика

Автор: Ірина Настич

Загальна сума збитків, які зазнала українська інфраструктура трохи більше ніж за місяць війни, сягнула $63 млрд. Про це свідчить аналіз Київської школи економіки, повідомила керівниця Центру аналізу публічних фінансів і публічного управління KSE. Станом на 27 березня з початку військової агресії з 24 лютого 2022 р., в Україні пошкоджено, зруйновано або захоплено щонайменше 4431 житловий будинок, 92 заводів/ підприємств, 378 закладів освіти, 138 закладів охорони здоров’я, 8 цивільних аеропортів та 10 військових аеродромів, 7 ТЕС / ГЕС тощо.

Питання відбудови українських сіл та міст активно обговорюються в професійних колах, наразі увага здебільшого зосереджена на тимчасовому розміщенні людей, які втратили домівки або були змушені покинути свої населені пункти. Але експерти зазначають, що не можна концентруватися на тимчасовому, вже зараз потрібно розробляти стратегію глобальної відбудови, а не тимчасових прихистків, які можуть перетворитися на так звані «гето», через що посилиться сегрегація суспільства. Property Times поспілкувався з архітекторами, урбаністами та проєктувальниками про те, скільки часу знадобиться на відбудову, з чого і коли варто починати й якими мають бути наші міста та села після відродження.

Основні сегменти та терміни відновлення

Для того, щоб скласти «дорожню карту», експерти пропонують розділити обсяг заподіяної шкоди на головні сегменти. Засновник Школи професійного девелопменту UrbanLand Ігор Райков пропонує розподіл на п’ять основних сегментів:

перший — інфраструктурні об’єкти: мости, дороги та аеропорти, об’єкти міської інфраструктури (котельні, насосні станції та інше),

другий — житлові квартали, тут і багатоповерхові житлові будинки і приватні садиби,

третій — соціально-громадські об’єкти: школи, дитячі садочки, лікарні, пологові будинки, спортивні заклади,

четвертий — бізнес сегмент: промислові об’єкти та заводи, логістичні центри та ТРЦ,

п’ятий — історичні пам’ятки та об’єкти культурної спадщини.

Експерт зазначає, що кожний має свої особливості відбудови й свої терміни.

«У кожного сегменту свій технологічний строк відновлення (будівництва) і, скоріш за все, різними будуть механізми фінансування. Так, інфраструктурні об’єкти: дороги, інженерні комунікації, мости та шляхопроводи можливо відновити доволі швидко — до року. Трохи довше буде з аеропортами та громадськими об’єктами: школи, садочки, пологові будинки — тут до двох років. Логістичні, складські та торгові центри вірогідніше будуть відновлюватися їх власниками з компенсацією витрат від наших європейських партнерів, тому тут процес буде також швидким. Ці сегменти нерухомості та інфраструктури можуть бути тимчасові заміщені альтернативами», — пояснює Ігор Райков.

Найбільше складнощів буде з сектором багатоквартирного житла, оскільки зведення багатоквартирних будинків з триває від 24 до 36 місяців. «Власники втраченого житла не зможуть так довго мешкати в тимчасових помешканнях, тому, скоріш за все, допомога від держави буде не у формі довготривалого будівництва нових будинків, а у формі адресної допомоги конкретною сумою на придбання квартир на вторинному ринку, які раніше здавались у оренду та квартир у побудованих новобудовах, в які люди вкладали кошти, як в інвестицію», — припускає Райков.

Коли і з чого починати?

Попри те, що війна все ще триває, починати роботу над відбудовую потрібно вже зараз, впевнена Анна Кирій, заступниця голови Архітектурної Палати НСАУ.

Починати треба з дослідження міст, які були відбудовані після другої світової війни. «Досліджувати не тільки що і як вони будували, а й яким чином був організований цей процес», — наголошує експертка.

По-друге, вже зараз потрібно напрацювати важливі підходи:

фінансування (це мають бути частки різних зацікавлених фондів в пропорціях, а не одного) з чітким контролем розподілу цих фінансів,
напрацювання технічних завдань для архітектурних та містобудівних конкурсів. «Впевнена, що такі завдання повинні складатися за обов’язковою участю військових та місцевої громади, особливо людей, які переживають війну в місті і мають особистий досвід, — зазначає Анна Кирій.
процедури проведення конкурсів на визначення найкращих архітектурних ідей,
принципи колаборації переможців конкурсу,
відміна тендерів на Прозорро для переможців конкурсу,
принципи колаборацій будівельних компаній.

По-третє, варто документувати всі наявні руйнування настільки детально, наскільки це дозволяє безпекова ситуація. «У випадку житлової забудови розробити критерії, на основі яких приймаються рішення про відновлення або демонтаж пошкодженої будівлі. Якщо подібні підходи будуть напрацьовані завчасно, реалізація відбуватиметься набагато швидше», — зазначає Кирій.

Світові приклади

Світова історія знає багато прикладів руйнації міст як через військові дії так і через природні катаклізми. На щастя, людство навчилося відбудовувати міста майже після повного знищення. Українці мають вивчати вдалі приклади відбудови, аби застосувати набутий світовий досвід при відродженні Маріуполя, Харкова, Сум, Ірпеня та інших понівечених росією міст.

«Величними прикладами можуть бути Варшава, Лондон, Роттердам. Архітектори дуже люблять Роттердам, адже місто виглядає абсолютно новим і сучасним. В 1940 році Роттердам, як один з найбільших портів Європи, був підданий нищівному бомбардуванню. Там майже не залишилося старих будівель. Сьогодні ми бачимо чудове місто з людиноцентричними містобудівними рішеннями та прекрасною сучасною архітектурою, — коментує Анна Кирій. — Можна досліджувати міста, які відбудовували після криз та катастроф, наприклад Більбао, яке отримало нове обличчя і нові принципи розбудови після затяжної кризи та жахливої повені 1983 року. Все це потужні кейси з системними і комплексними рішеннями».

Деякі українські міста зазнали критичної руйнації, тому, на думку Андрія Антоненка, засновника та керуючого директора групи компаній UVT, йтиметься вже не про відбудову, а про будівництво нових міст та районів.

Україна має досвід створення нових міст замість населених пунктів, втрачених через техногенну катастрофу у Чорнобилі. Цей досвід також може стати у нагоді.

«У період після Чорнобильської аварії будували повноцінні села для людей, з інфраструктурою та всім соціальним набором (школи, садочки, магазини, їдальні...), — зазначає Валентин Дем‘янов, голова рівненського осередку АП НСАУ. — Чорнобиль показав, справа не в типі житла, а в соціальній та комунальній структурі, містобудівних рішеннях, розплануванні вуличних та інженерних систем, перспективі розвитку поселення (тоді в 1986-87 роках резервувались виробничі і комунальні площі для місць праці усіх переселених). Саме реалізація містобудівних рішень дає 70% відчуття комфортності для переселених. Тип житла стає на третє–четверте місце в умовах реального життя громади, сім'ї, людини».

Тобто важливо зосередитися саме на повноцінній відбудові або створенні нових житлових кварталів, а не «штампувати» житло заради житла без прив’язки до інфраструктури, архітектури, тощо.

Нові українські міста

Безумовно, нові українські міста будуть іншими, при правильному підході ми маємо шанс побудувати якісно нові міста, квартали тощо.

«Те що зараз відбувається — одночасно і жахливо, і одномоментно дає надію на відродження цілої країни у новому вигляді. Та потужна енергія вільного підприємництва та ідеї свободи не може не відобразитись у майбутніх містах. Це точно будуть зручні розташування районів, можливо, за принципом 15 ти хвилин. Сподіваюсь, що будуть вирішені проблеми заторів, ширини доріг, парковок біля житлових будинків, — коментує Андрій Антоненко. — Точно, що перевага буде надана більшому комфорту для людей, чим було до війни, бо така висока ціна заплачена за землю. Ми всі зрозуміли, що цінність життя і безпека — це найголовніше, значить, будівлі не будуть рости в гору, а надаватимуться переваги квартальним забудовам з затишними дворами та паркам для відпочинку. Це саме те, що ми бачимо у багатьох містах Європи. Міста для людей, а не люди для підприємств і бараки для людей. Саме тому наша компанія розробила типи будинків 4-поверхівок для швидкого і економічного будівництва. Такі будинки дозволяють компонувати затишні квартали з максимальною безпекою для людей.

Сподіваюсь велика увага буде приділена відбудові інфраструктурних проєктів. За цей час настільки змінилось розуміння цінності життя, та безпечних міст, що ми не маємо права знову скотитись у банальний лічильник квадратних метрів. Школи будуть іншими, лікарні будуть іншими, вокзали будуть новими — власне люди стали новими».

«З точки зору архітектури, містобудування і регуляції цих сфер: мають бути зроблені висновки про необхідність принципово іншого рівня надійності інженерної інфраструктури, а не чекати доки старі мережі ще працюють, а там буде видно. Інший підхід має бути до безпеки будівель і споруд на випадок будь-яких катаклізмів. І 25-поверхові ЖК зовсім не гарантують необхідну евакуацію і порятунок людей з верхніх поверхів, — додає Гліб Ушаков, кандидат архітектури, доцент КНУБА. — Забута царина під назвою «цивільна оборона» має повернутись на сучасному рівні для перегляду архітектурно-містобудівних підходів. Міста мають бути надійніше і безпечніше і у звичайних умовах, і у надзвичайних. Окремо треба розвивати підземну урбаністику, яка дозволяє вирішити багато безпекових проблем та створює нові можливості, як це розвивають у великих містах Канади, наприклад. Навіть у мирний час можливі різноманітні техногенні аварійні ситуації, для убезпечення від яких мають передбачатись сучасні заходи, закладені у спорудах, шляхах, мережах. Середовище сучасного міста насправді дуже вразливе і не можна далі це ігнорувати. Громадський простір має бути особливо безпечним, об'єкти соціальної інфраструктури, транспортні та інженерні вузли також. І підземні рівні сучасного міста об'єднують і захищають все місто».

Технології, строки та бюджет

Нові міста потребуватимуть застосування сучасних технології, покликаних зробити наші будівлі безпечнішими та більш автономними, та прискорити будівництво, адже час має велике значення.

«В нових будинках обов’язково буде захист вікон від розбиття. Мають з'явитись нові типи швидкозбірніх будинків, над якими наша команда також працює, — зазначає Андрій Антоненко. — Має бути передбачений вогнезахист конструкції, автономність будинків, включаючи бомбосховища, водоспоживання та енергоефективність. Точно будуть реалізовані системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій, місто стане більш розумним. Я поки що не вірю в принтинг в міських масштабах, але економічність і японська стриманість у квадратних метрах та інтер’єрах матимуть місце. Маю надію на рішення із сортуванням та переробкою сміття — це реальна проблема у мегаполісі».

Експерти припускають, що модульні або збірні конструкції набудуть нового сенсу та застосування. Ігор Райков припускає, що активно буде використовуватися технологія префаб, як у Данії та Швеції. «Це коли на будівництві майже вся будівля збирається за 6-9 місяців, а більшість конструкцій виготовляються попередньо на заводі. У основі — збірний залізобетонний каркас та готові стінові панелі, з вже змонтованим утеплювачем та вікнами», — пояснює експерт.

При цьому фахівці зазначають, що ні в якому разі не можна повернутися до технології швидкого будівництва, яка застосовувалася при зведені так званих «хрущовок». «В українців запит на абсолютно нові простори і хорошу сучасну європейську архітектуру з повагою до наших традицій», — підкреслює Анна Кирій.

«Із сучасних технологій не варто забувати про традиційний прожект-менеджмент, електронне збереження проєктної документації та BIM менеджмент. Головною технологією на теперішній час є комунікація та можливість об’єднання людей в активні групи для досягнення максимальної ефективності команд, — наголошує Андрій Антоненко. — Це є наша найбільша перевага у відновленні міст. Сподіваюсь більше уваги буде приділено проєктуванню, логістиці та вторинному використанню будівельних матеріалів».

Основна проблема, з якою доведеться зіштовхнутися при відбудові — брак робочої сили, який спостерігався й у мирні часи, якої і до війни не вистачало, та дефіцит та здорожчання будівельних матеріалів.

Українські спеціалісти завжди були затребувані в Європі, і навіть зараз під час воєнних дій в Україні будівельні компанії в Європі пропонують роботу для будівельників.

«Необхідно буде забезпечити гідні умови для заохочення людей працювати в Україні —на відбудові, або конкурувати за робочу силу з арабським еміратами, — звертає увагу Андрій Антоненко. — Наразі це складне завдання — створити довгострокові умови для роботи та розвитку сімей в нашій країні. Але ми маємо пройти і цей шлях. Гастарбайтери з рф нам точно не потрібні — вони і у себе будувати не навчились. Нам варто забезпечити гідні європейські зарплатні для наших людей. Враховуючи здорожчення матеріалів та робочої сили, собівартість квадратного метра не в центрі Києва точно сягне 1000 доларів». 

На думку фахівців, на повне відновлення міст знадобиться від 3 до 7 років. Щодо бюджету, то наразі його визначити неможливо. «Реальний бюджет можна порахувати тільки на основі розроблених проєктів. Все інше — пальцем в небо. При цьому важливо рахувати наші втрати: вартість руйнувань та пошкоджень будинків, інфраструктури. Нам це буде потрібно для міжнародних судів та обсягу виплат репарацій агресором», — зазначає Анна Кирій.

Фото: Катерина Клюєва